Глава 10

Конгломерат Чикаго

22 серпня

07:46

Зона Вільної Торгівлі

Обережно притримуючи непритомну дівчину, Кріс повільно котив вулицями Чикаго. Він їхав акуратно, без різких маневрів, подумки молячись щоб не відмовило керування, щоб раптом не відпустити руку Тай, або щоб не знепритомніти самому. Тепер, коли адреналіновий вир вщухав в його крові, на хлопця навалилися біль та дика втома.

Він не переймався можливою погонею з боку найманця, принаймні поки що. За останнім поглядом, спортивне купе виглядало нездатним продовжувати рух, та й щось підказувало хлопцеві, що переслідувач на деякий час відпустив свою здобич. Зараз Кріса набагато більше непокоїла можлива увага з боку поліції.

Зціпивши зуби, хлопець активував зовнішній лінк й зробив виклик. Всередені шолому залунали хрипкі гудки. З якимось суперечливим бажанням, Кріс навіть хотів, щоб абонент не прийняв виклик, і тоді йому довелося б шукати інший варіант про допомогу. Пролунав четвертий гудок…п’ятий…

– ДРУЗЯЯКООО!!! Де ти пропав?! Ну ти і навів шурхоту в клубі!! Оце ти видав! Все Підпілля гуде про вилазку в Тріб'юн!! СКАЖИ, ЯК ТИ ЦЕ ЗРОБИВ??! Чорт! Та я тижнями намагався з тобою зв'язатись!! У тебе були проблеми із точкою доступу? Ти створив хробака? …

Кріс спробував вставити слово в цей бурхливий потік:

– Сем…

– Ні, ну ось так, взяв і пропав, а потім – ррраз, і всі стоять на вухах! Тільки про це зараз і кажуть! Та ти просто псих!

– Сем, мені потрібна допомога.

– На вас такі ставки поставили, і ніхто не чекав... Що?

– Сем, – казати було важко. Він дуже не хотів втравлювати наївного приятеля на все це лайно. Але ще він знав, що тільки-но висловить хоч натяк на прохання, Сем тут же кинеться йому допомагати. А допомога зараз була дуже потрібна. – Сем, у мене нехилі проблеми…

– Так, – голос приятеля набув потрібних інтонацій. Переляку та заінтригованості. – Щось пішло не за планом?

Сем дуже намагався наслідувати голоси крутих героїв з відеоекранів, коли ті вимовляли схожі фрази. Кріс готовий був проклясти себе за цей дзвінок. За його спиною слабо поворухнулася Тай.

– Так, не за планом, – похмуро підтвердив він, – мені треба якесь місце перечекати. Тихо, щоб без копів. Ще не зашкодять кредити та... ліки.

– Поооняв, – сказав Сем, і з його голосу було ясно, що він нічого не зрозумів, але вже почав у чомусь сумніватися. Але Кріс дуже добре знав приятеля, і був певен, що той не зіскочить.

– Ось що тобі потрібно зробити, – почав командувати Кріс, ледве утримуючи байк на ходу.

Через десять хвилин хлопець підрулив до обшарпаного мотелю на Ріверсайд–роуд, де Сем, користуючись особистою кредиткою, зняв одиночний номер. Навіть у такому клоповнику була потрібна офіційна реєстрація, і Сем знову–таки скористався особистим ID. Втім, далі реєстрації офіційних процедур у таких місцях не заходили, і Кріс розраховував, що портьє, якщо він тут взагалі є, глибоко наплюватиме на те, хто саме займе номер під ім'ям Сема Фуллера.

Він ледве тримався на ногах, коли завалився у фойє, з непритомною дівчиною на руках.

– О, щось новеньке, – пробурмотіла величезна жінка за стійкою. Це була справжня велетня, зі знівеченими стероїдами фігурою і майже чоловічими рисами обличчя через надмірну домішку тестостерону в крові.

– Тут заброньовано номер на ім'я Сема Фуллера, – промовив Кріс крізь респіратор шолома.

– Ага, – ліниво погодилася велетня, – 102–а буда з одним ліжком. На цілу добу, – і вона багатозначно посміхнулася.

Кріс рушив уздовж коридору, ледве пересуваючи ноги.

– А коли трахатись будете, шоломи теж не знімете? – крикнула їм услід портьє, і в її голосі чувся хтивий інтерес. – Гей, а вона взагалі жива у тебе?

Кріс просто брів далі, шукаючи номер 102 на дверях.

Номер його ... не розчарував. Точніше, він був саме тим, що й очікував побачити Кріс. Портьє за стійкою не покривила душею, чесно назвавши цю маленьку брудну кімнату будкою. Покошені меблі, з яких виділялося кривобоке ліжко, з несвіжими простирадлами і підозрілими плямами на наволочках. Брудне вікно, майже забите масивними віконницями. Двері в крихітну вбиральню були відсутні. Сама вбиральня відбивала бажання наближатися до неї хоч на кілька кроків. Просто перед Крісом по обірваних шпалерах неквапливо пробіг величезний тарган.

Хлопець стомлено звантажив Тай на ліжко і сам примостився поряд. Подумавши, він таки стягнув з голови шолом, порахувавши, що в такій убогій обстановці безглуздо побоюватися прихованих камер спостереження. Нехай навіть велетня і виглядала жахливою сексуальною маніячкою, що страждала від побічних ефектів стероїдних препаратів, навіть їй не спало б на думку підглядати за убогим сексом наркоманів, який міг статися в цій кімнаті.

Він обережно стягнув шолом і з Тай теж. Очі її були заплющені, обличчя застигло в напруженому виразі, волосся розсипалося по брудній наволочці. На жаль, нічого кращого на даний момент Кріс знайти не міг. Та й на цей «люкс» швидше за все пішли майже всі заощадження бідолахи Фуллера.

Кріс влаштувався поряд і сам заплющив очі. Все тіло нило, як суцільний синець. Він стомлено запевняв себе, що ось зараз, варто трохи подрімати, і все минеться. Хлопець не помітив, як заснув.

Розбудив його стукіт у двері. Кріс злякано підхопився з ліжка, не розуміючи, звідки йде звук. Тай все ще була у відключенні. Нарешті, зорієнтувавшись, Кріс зрозумів, що йому не почулося, і у двері номера справді стукають. Поки він шкутильгав до неї, майнула думка, що нічого дивного тут немає: навряд чи хоч одні двері в цьому мотелі зберегли систему електронного сповіщення.

Прочинивши двері рівно на вузьку щілину, яку забезпечували механічні стопори, Кріс побачив у коридорі Сема, що зацьковано оглядався. Здалеку, від стійки портьє мчав грубий голос велетні:

– О, то у вас трійничок? А ця худа мочалочка витримає одразу двох? Може, мені приєднатися та показати вам, як це робиться, га?!