Глава 9

Конгломерат Чикаго

22 серпня

07:46

Зона Вільної Торгівлі

Кріс розплющив очі й солодко потягся на маті. Комунікатор показував поточний ранковий час, але в бетонних надрах хмарочосу було похмуро й сіро. Незважаючи на те, що за ніч він поспав хиба що пару годин, хлопець відчував себе бадьорим, енергійним…і, якимось, більш зрілим.

Він підвівся на лікті, відчувши, як в животі бурчить від голоду, і озирнувся в пошуках Тай. Ніччю, після любові, вони заснули в міцних обіймах, виснажені власною пристрастю, відчуваючи жар одне одного. Зараз, по оголеній шкірі хлопця бігали мурашки від ранкового холоду.

Від костерка залишилася сама чорна зола, неподалік стояли, поряд, їхні баки. Тай сиділа на самому кутку мату, склавши ноги по-турецьки й схилившись над своїм планшетом. Примарне світло від екрану пристрою падало на її волосся і оголені плечі. Раптом, Кріс побачив, як на лопатці дівчини, прямо під тоненькою шпилькою майки, проступив сріблястий візерунок. Мініатюрна пташка, колібрі, змахнула сяючими крилами, «перелітаючи» по шкірі Тай на її плече, стрімко ковзнула вниз по руці й розтанула.

Дівчина обернулася до Кріса.

- Доброго ранку, - привіталася вона, - не хотіла тебе будити.

Вона одразу ж відвела очі, наче не хотіла зустрічатися з ним поглядом. Кріс відчув переміну в її поведінці. Вночі Тай була не просто палкою та пристрасною, вона була ніжною та люблячою. Кріс був щасливий і мріяв, що так буде завжди. Але тепер Тай стала відстороненою та замкненою, і хлопець не уявляв що саме сталося чи пішло не так.

Роздратовано зітхнувши, Кріс натяг штани та футболку. Він знову звернув увагу на її маніпуляції з пристроєм і усвідомив, що саме бачив на її шкірі.

- В тебе побічна нано-модифікація? Але, як?..

Поєднання кібер та нано-модифікацій було принципово неможливим. Нервова система носія підлаштовувалася тільки під якийсь один тип поліпшень а практичні спроби і експерименти в галузі поєднань, поки що, призводили до плачевних наслідків.

- Я нею не керую, - усміхнулася дівчина, - принаймні, напряму.

Вона показала йому планшет з простенькою програмою управління.

- Просто, якось захотілося відзначитися, а татуювання було б надто помітним. То ж, я імплантувала собі локальну колонію нанітів, і можу віддалено програмувати зображення і його рухи. А колібрі…ну, це моя улюблена пташка…

І Тай, засоромившись своєї відвертості, опустила очі.

Кріс просто обійняв її, і відчув, що і її тіло реагує на нього. Він вже прикидавав, як швидко знову зможе позбутися одежі, коли дівчина тихо промовила:

- Я не…розумієш, Тоні…

Кріс застиг, зціпивши зуби. Он як… Хлопець знову вилаяв себе. Мрійливий дурень! Минула чарівна ніч…залишиться лише швидкоплинним епізодом. Кріс неохоче відпустив дівчину, намагаючись виглядати невимушено й впевнено. Всередині його палав пекельний вогонь, підсмажуючи хлопцеві душу, але він всміхнувся:

- То, мабуть, нам вже час? – промовив він, - кави?

- Так! – спалахнули очі Тай, - і булочки з джемом!!

З награним ентузіазмом вони кинулися взуватися й натягувати свої куртки. Саме цієї миті й пролунало слабеньке металеве шкрябання.

Вони насторожено прислухалися. Скрегіт ставав більш чутним. Ритмічний, тривожний, він впевнено наближався до них в луні порожніх коридорів.

Нарешті, на вході до поверху, крізь довгу анфіладу опорних колон, показалося щось металеве. Воно було схоже на великого собаку з продовгуватим тулубом, що спирався на чотири складносегментовані кінцівки, а замість голови вперед виступала вертикальна площина з об’єктивами камер і антенками сканерів.

Кріс майже фізично відчув, як на ньому й Тай фокусуються лінзи пошукових камер.

- Що це за х…, - почав було хлопець.

- Автономний дрон!

Вони прожогом кинулися до своїх байків. «Кобуто», як завжди рвонув з місця безшумно. Задній каток «Ребел’а» зашліфував бетон, і Тай вмить наздогнала Кріса. Лінк вже був встановлений, голос Тай задзвенів в шоломі:

- Я виведу нас! Роби, як скажу! Жени!!

Чорний байк небезпечно прискорився, маневруючи в закритому просторі. Кріс не відставав і гнав свій «Кобуто» слід в слід. Швидко озирнувшись, хлопець побачив, що дрон зірвався на біг, рухаючись природньо й плавно, наче справжній мисливський пес. Металеві кінцівки відштовхувались від бетону, висікаючи іскри, процесор з математичною точністю вираховував швидкість, кути поворотів і час гальмування. Дрон ціпко сидів на хвості байкерів.

В шоломі знову прокричав голос Тай:

- В кінці коридору буде технічна вітка… За моєю командою – різко вліво!.. Зараз!!

Кріс, не замислюючись ні на мить, нахилив корпус до підлоги, одночасно повертаючи кермо. Поворот, про який згадала Тай, відходив від коридора під кутом в 43 градуси, і на поточній швидкості «Кобуто» міг вписатися в нього хиба що дивом… На щитку шолома ще встиг промайнути попереджувальний червоний напис: «МАНЕВР ВКРАЙ НЕРЕКОМЕНДОВАНО», після чого байк зірвався в некерований занос…прямісінько в бетонну стіну.

Кріса врятувала його майстерність вершника. Трохи «відпустивши» байк, він інстинктивно правильно вгадав момент і різко витиснув гашетку, одночасно поводячи кермом, і знову впіймав рівновагу. Хлопець навіть не встиг злякатися. Вся ситуація зайняла, буквально, одну мить, один удар серця, і стрімко минула, змушуючи концентрувати увагу на поточному моменті. Він встигав проскочити в технічний вантажний канал, простору для маневру залишалося достатньо, але раптом щиток попередив про небезпеку зіткнення. Із Тай.

Дівчина перша пішла на небезпечний поворот, але в неї вийшло кепсько. Тай повернула контроль над байком запізно, і, вже вирівнюючись, «Ребел» зачепив заднім катком стіну. Чорний байк відкинуло в інший бік, Тай відчайдушно намагалася всидіти в сідлі і не перекинутися. Кріс бачив, що буквально через секунду байк з вершницею перетвориться в кульку для пінболу, що на шаленій швидкості рикошетуватиме від стін каналу.