Глава 2

Увечері Кріс залишив свій байк удома. Хоча б тому, що в клубу не було паркування. Не було також вивіски та центрального входу. Просто на сірій, нічим не примітній стіні занедбаної фабрики, було нанесено трафаретне графіті «Андерграунд», видиме у певному візуальному спектрі.

- Круто, чуваче, круто!.. - захоплено бубонів Сем, піднімаючи і знову опускаючи на очі окуляри з 3D лінзами, що відтворювали напис в об'ємі. Він робив так щоразу, коли Кріс проводив приятеля в клуб.

У однієї з підвальних дверей був вбудований термінал з кнопковою клавіатурою і маленьким екраном, яким біг рядок вигадливого коду. Кріс швидко його вивчив і набрав комбінацію клавіш на клавіатурі. На моніторі з'явився червоний напис:

- ДОСТУП ЗАБОРОНЕНО.

- Дай, я!.., - спробував втрутитися Сем, але Крісдосадливо посунув приятеля ліктем.

Він швидко відстукав по деці ще кілька команд, процесор замку «задумався», і за кілька секунд клацнули механічні запори. Тяжкі залізні двері відійшли вбік, і хлопці ступили всередину.

Ще в технічному коридорі на їхні вуха почав навалюватися гуркіт трон-року, а коли вони вийшли до головної зали клубу, музика вже резонувала в їх кістках. Напівтемний фабричний цех пронизували стробоскопуючі лазери та неонові промені, а спорадичні спалахи прожекторів загрожували нападом епілепсії. На нижньому майданчику коливалося море тіл, що здригалися в такт аритмічної музики. В очах рябило від кислотних ірокезів, клепаної шкіри та електротатуювань.

Тусовка була у розпалі.

Основний майданчик оточували яруси з сітчастих настилів та металевих сходів. Тут і там були розташовані барні стійки, і невеликі куточки із столиками та простими лавами – місця для особистих персон. Кріс був не останньою знаменитістю в підпільній тусовці, то ж зухвало попрямував до найближчої стійки.

Як на зло, шлях проходив повз столик, де розташувався Тоні Колібрі зі свитою посіпак. Ось хто вже був піжоном. Чванливий та нахабний, Тоні мав репутацію самого крутого хакера «Андерграунду», і зверхньо поглядав на лизоблюдів, що постійно крутилися поряд, зазираючи йому до рота.  Колібрі вдягався наче гангстер, смітив грошима та порадами, і взагалі всіляко хизувався своїм статусом. Неймовірно, але навіть його дівчина красувалася імплантати для роботи із сенсорними деками – тими самими, за якими давився слиною Кріс! Хлопець похмуро глянув на найвродливішу красуню клубу, яка з пустим самовдоволеним обличчям розглядала нову прикрасу – сріблястий візерунок мікросхем, що мерехтів під шкірою її випещених пальчиків.

Кріс ледь не плюнув з досади та пообіцяв собі коли-небудь кинути виклик і здолати пихатого короля в мистецтві «серфінгу». А поки що, він, підкреслено не глядячи в бік шумної веселої компанії, пройшов повз та всівся за вільний столик. Сем, звичайно ж, ув’язався слід, та як тільки вони зайняли стіл, підхопився знов та кинувся до стійки, де на барних стільцях сиділи дві дівчини.

Над столиками та барами висіли шумопридушувачі, чим і скористалися дівчата, ведучи бесіду складним хакерським  жаргоном. У одної дівчини було довге волосся зі світлодіодними нитками, що м’яко переливалося різними відтінками платини, та голограмні лінзи на очах. У її подруги був задовгий малиновий чубчик та напіовголений череп. Блиск чисельного пірсингу гармоніював з пластинками імпалнтів в скронях та електротатуювань на шії дівчини.

Обидві були гарненьки та виглядали крутими.

- Агов, дівчат! – гукнув Сем, підходячи до них, - а ви чули, як ми з приятелем через бекдор задедосили приватний сервер «СайберЛогістик»?..

Подружки переглянулися і наступної миті пирснули зі сміху, а Кріс лише скрушно грюкнув себе по лобі. Сем аж нічого не тямив в «серфінгу», але кожної вдалої та невдалої нагоди намагався вдати з себе крутого хакера. І завжди із однаковим ефектом.

Втім, Сем не розгубився і вже наступної миті щиро и широко посміхнувся, ставши самим собою – трохи дурнуватим, але кумедним хлопцем.

- Ну ок, ок, - він розвів руками, - гарний я видав жарт, га? Дівчат, я – Сем Ультралазер, а мій друзяко, он там, Кріс Нітро. До речі, він тут найкрутіший «серфер», ну, можливо, одразу після мене. Не бажаєте приєднатися до нашого столика? Ми як раз збиралися замовити найкращого пійла, що є в цій дірі.

Сем був найближчим приятелем Кріса. Він просто обожнював «Андерграунд» та всю хакерську тусовку, хоча й не відрізняв «трояна» від «хробака». Але Кріс дозволяв приятелеві таскатися за собою в клуб не з цієї причини. Незважаючи на те, що більшість часу Сем ніс нісенітницю, він легко та невимушено знайомився з дівчатами, балакав з ними та жартував. Для Кріса це залишалося чимось на кшталт ядерної фізики.

- Ммм, - грайливо зацікавилася татуйована подружка, - то ви серйозні кавалери? Ультралазер та Нітро!

Обидві дівчини знову засміялися, але весело та жартома.

Голографічні зіниці у вигляді кошенят-смайликів пройшлися по Крісу:

- Здається, я тебе знаю, - промовила білявка, - ти той хлопець, що гонявся з поліцейським дроном! Круті були перегони!

Кріс раптом второпав, що йому також треба щось сказати.

- Бармене, - гучно та впевнено промовив він, - чотири порції «Джоні Пішохода», для початку - і зневажливим жестом витяг з кишені рулончик зелених банкнот.