1. Що таке висаджування. Історія. Плюси і переваги.

• Термін «висаджування»
• Історичні аспекти
• Чому висаджування було забуте
• Переваги
• Недоліки

Терміни

• Висаджування – дії дорослого, які допомагають дитині задовольнити фізіологічні потреби – сечовипускання та дефекацію. Для цього дорослий вчиться розпізнавати мимовільні сигнали дитини.
• Привчання до горщика – дитину вчать подавати сигнали і керувати функціями свого організму. Мета – навчити дитину здійснювати певні дії для задоволення своїх фізіологічних потреб засобом, бажаним для дорослих.

Отже, висаджування – це дії дорослого, які допомагають дитині задовільнити її фізіологічні потреби. Виключно така розшифровка терміну є правильною. Це не примушування дитини до певних навичок гігієни, а допомога у здійсненні природних процесів. Висаджування орієнтоване не на дорослого, а на дитину, і ґрунтується саме на її ритмах і сигналах. Привчити дитя проситися на горщик не є метою висаджування, головне – забезпечити дитині контакт з мамою чи татом та адекватне реагування на сигнали. Висаджування допомагає малюкам сформувати логічний "ланцюжок": напруження – здійснення потреби в мами на руках у зручній позі – розслаблення.

Це  і є основою та метою висаджування.

Історичні аспекти

Насправді, метод природної гігієни, або висаджування, або “elimination communication” (EC), – це не новинка, а давня, інтуїтивна практика, яку людство застосовувало впродовж тисячоліть. Перевірена часом практика: після пологів дитина не відокремлюється від мами, а перебуває з нею в тісному контакті. Такий післяпологовий період триває до 40 днів і часто відомий під назвою "4-й триместр". Протягом зазначеного часу матуся не займається буденними справами, а присвячує себе виключно відпочинку та дитині. Мама вчиться розуміти немовлятко, налагоджує грудне вигодовування та інші аспекти догляду за малюком. Зокрема, природну гігієну. 

І нині матері в традиційних культурах так тонко відчувають потреби своїх дитинчат, що можуть точно орієнтуватися, коли дитині "треба". Є свідчення про батьків, які не лише вдома і в щоденній рутині практикують піклування про дитину без використання підгузків, але й успішно подорожують з крихітними дітками. Альтернативою одноразовим підгузкам стає якраз метод природної гігієни – дослуховування до потреб немовляти та миттєве реагування на них.

Аби забезпечити оптимальний  розвиток найменшим, найвразливішим істотам — новонародженим, протягом років та століть формувалась певна, продумана система поведінки батьків. Насправді, цей зразок поведінки сформувався дуже давно, ще майже на світанку розвитку людства. І з тих пір лишається незмінним. Авторка однієї з популярних книг з природного виховання – Жан Ледлофф – використовує термін «почуття контінуума».  «Continuum» означає «Безкінечність». Отже, термін наголошує, що набір батьківських інстинктів однаковий протягом необмеженого часу.

Ледлофф також пропонує прийняти думку, що й кожне немовля має певні, закладені природою, очікування стосовно «правильної» поведінки батьків. Малюк підсвідомо розраховує, що мама й тато будуть його любити, годувати, захищати, піклуватися про його гігієну та не віддаляти від себе. І тільки отримавши цю першу, життєво необхідну, порцію батьківської турботи, малюк в віці ближче до року спокійно і за власною ініціативою переходить до наступну етапу розвитку: самостійне пересування та дослідження світу, що оточує його.

Немовля, якого з народження примусово привчали до «самостійності», навпаки, недоотримавши контакту і піклування від свого дорослого, може надовго «застрягнути» в ручній фазі. Такий малюк не матиме бажання знайомитись зі світом, що від народження не був до нього лагідним. Також етапи розвитку та формування навичок (повзання, ходьба, мова, опанування навичок гігієни) зазвичай проходять складніше і з часовою затримкою.

Отже, основні життєві потреби немовляти:

• Їжа
• Сон
• Гігієна
• Безпека
• Контакт з матір’ю/батьком/особою, що піклується

При цьому п’ятий пункт об’єднує і передбачає всі попередні. Насправді, про будь-яку з цих потреб дитина, навіть новонароджена, здатна проінформувати (звуками, рухами, мімікою).

Зупинимось на п.1 та 3 (їжа і гігієна). Ніхто не буде заперечувати, що голодна дитина проінформує про це оточуючих. У різних діток це можуть бути різні варіанти: хтось інформує гучним криком, хтось тихеньким кректанням або плямканням. І, звичайно ж, батьки реагують на цей сигнал та годують немовля. (Навіть малюки, що перебувають на штучному або змішаному вигодовуванні та харчуються за графіком, здатні «нагадати» про себе близько до звичного часу годування, або й раніше). Чому ж часто батьки відмовляють дитинчаті в усвідомленні та задоволенні іншої важливої потреби – гігієнічної? І годування, і випорожнення – частини харчового «ланцюжка», годування починає цей ланцюжок, вивільнення непотрібних речовин – завершує. Так само, як дитина повідомляє батькам, що голодна, вона здатна повідомити і про наступну потребу – випорожнення. Прекрасно, коли дорослий, що знаходиться поруч, реагує на «повідомлення». В подальшому цей малюк, якого чують і розуміють, буде продовжувати інформувати про власні потреби та отримувати необхідну реакцію. Навпаки, немовля, сигнали якого ігнорують, з часом перестає делегувати до батьків і звикає «робити справи» в підгузок. Такого малюка буде складніше привчати до горщика, бо ж якщо дитина звикла протягом двох чи більше років випорожнюватись в підгузок чи одяг, як пояснити, що тепер вона має це робити геть іншим чином?