Рік потому

Минув рік. Скрипуча підлога в квартирі так і залишилася скрипучою, але вони вже навчилися оминати ту особливо гучну дошку біля кухні. Ритуал вечірнього чаю без телефонів прижився і трансформувався у щось більше — іноді вони готували вечерю разом, іноді просто мовчки сиділи поруч, читаючи кожен своє.

Софія отримала постійне місце в тій самій книгарні-кав'ярні — тепер її роботи прикрашали стіни майже завжди, змінюючись сезонно. Вона також почала викладати короткі курси ілюстрації для дітей по вихідних, повертаючи борг тій самій дитячій книзі, з якої розпочинався її шлях у дизайні.

Артем, зі свого боку, зрештою домовився з керівництвом про гнучкий графік — два дні на тиждень працював з дому. Це дало йому час на те, чого йому по-справжньому бракувало: ранкові прогулянки, під час яких приходили найкращі ідеї, і — як виявилося — час, щоб просто бути поруч із Софією вранці, поки місто ще спало.

Одного суботнього ранку, рівно через рік і два тижні після їхньої першої зустрічі, Артем запропонував прогулятися до тієї самої, першої кав'ярні свого нового міста — тепер уже їхнього спільного місця. Вони сіли за той самий стіл біля вікна.

— Знаєш, що сьогодні за день? — запитав він, дістаючи з кишені щось маленьке.

Софія на мить розгубилася, а тоді побачила коробочку в його руках, і все зрозуміла без слів.

— Річниця нашої першої зустрічі, — прошепотіла вона.

— І, я сподіваюся, початок ще однієї історії, — сказав Артем, відкриваючи коробочку. — Софіє, ти станеш моєю дружиною?

Кав'ярня навколо продовжувала жити своїм життям — хтось замовляв каву, хтось гортав газету, — але для Софії в ту мить існував лише цей стіл, ця чашка лате, що вже встигла охолонути, і людина навпроти, з якою випадковість перетворилася на долю.

— Так, — сказала вона, і в цьому короткому слові вмістилося все: перша розмова про погоду, настільна гра, балкон і важке рішення, розвішані ілюстрації на стіні чужого спершу міста.

За вікном сходило сонце — так само, як того першого ранку, коли Софія прокинулася від його променів і вирішила прогулятися містом, ще не знаючи, що назустріч їй іде людина, з якою почнеться зовсім нова глава її життя.

Кінець