Перше побачення

Минув тиждень відтоді. Софія кілька разів бралася за телефон, щоб написати Артему, і щоразу стирала повідомлення — то здавалося занадто буденною, то занадто настирливою. Зрештою саме він написав першим, увечері в четвер: "Знайшов ту кав'ярню з настільними іграми, про яку ти розповідала. Може, спробуємо цього вихідного?"

Вона посміхнулася, дивлячись на екран, і відповіла майже одразу — куди швидше, ніж збиралася.

У суботу вони зустрілися біля невеликого закладу на розі, заповненого коробками з іграми від підлоги до стелі. Артем прийшов трохи раніше і вже встиг обрати столик у кутку, подалі від гамору. Коли Софія зайшла, він підвівся їй назустріч, і цей простий жест — те, що він чекав і помітив її одразу — чомусь здався їй важливим.

Вони грали в якусь заплутану стратегічну гру, правил якої жоден із них до кінця не розумів, і сміялися над власними безглуздими ходами частіше, ніж намагалися виграти. Десь між третім раундом і другою чашкою чаю Софія зловила себе на думці, що давно не почувалася так невимушено поруч із малознайомою людиною.

— Знаєш, — сказав Артем, розставляючи фігурки заново, — я весь тиждень думав, чи не здалося мені те відчуття в кав'ярні. Ніби ми вже знайомі.

— Не здалося, — тихо відповіла Софія. — Мені теж так здалося.

Він не сказав нічого у відповідь, лише подивився на неї трохи довше, ніж того вимагала гра, і в цьому погляді було більше, ніж у будь-яких словах.

Надворі вже сутеніло, коли вони вийшли з кав'ярні. Місто запалювало вечірні вогні, і вулиці, якими вони йшли поруч, здавалися новими — хоча Софія проходила ними тисячі разів. Вона подумала, що, можливо, справа не в містах чи маршрутах, а в тому, з ким ти по них ідеш.

Біля її будинку вони зупинилися.

— До зустрічі? — запитав Артем, і в цьому питанні прозвучала не невпевненість, а обіцянка.

— До зустрічі, — відповіла Софія.

Вона піднялася сходами, не озираючись, але усмішка не сходила з її обличчя ще довго. А внизу, на вулиці, Артем ще хвилину стояв, дивлячись на вікна її будинку, перш ніж рушити додому — уже знаючи, що ця історія тільки починається.