Розділ 52. Навіщо?

— Ви точно вирішили повернутися? — Надя дивилася на жінку, яка сиділа навпроти, і її мучили суперечливі почуття. Їй було шкода Семюеллу. Вона слабка і хвора, і явно потребує лікарської допомоги. Але Надія не розуміла її жорстокого вчинку. Могла пояснити його хіба що безумством. Недаремно про Семюеллу ходили чутки, що після трагедії з її молодшою ​​сестрою, вона з’їхала з глузду.

Вони розмовляли наодинці. Семюелла попросила Ерланда вийти. І першою фразою, яку вона вимовила, було запевнення, що вона не довго відволікатиме новоспечених наречених — відразу після розмови з Надею повернеться у своє лісове помешкання.

— Так, тут мені не місце, — гірко посміхнулася Семюелла. — Алісія не прийме мого вчинку, не зрозуміє. Ніхто не зрозуміє. Лише ти. Не дарма психолог. І, сподіваюся, Ерланд… — вона зітхнула, — …колись. А більшого мені й не треба.

— Боюся, я теж не зрозумію. Навіщо ви це зробили?

Семюелла аж смикнулася від різкості, що мимоволі проскочила в голосі Наді.

— Заради Ерланда. Я надто його люблю, цього гордого непокірного хлопчика, такого схожого на батька. І заради тебе. Я хотіла, щоб ти пройшла через це. Щоб опинилася на тій гострій межі розпачу, коли усвідомлюєш, що можеш втратити коханого. Щоб пережила цей біль і вистраждала думку, що не зможеш без нього.

Від тремтячого голосу Семюелли різь пробігала по всьому тілу.

— Не зроби я того, що зробила, все могло б бути інакше. Я можу бачити майбутнє таким, яким воно буде, або таким, яким воно може бути. Твоя подруга була б найнята в консультанти Ерланду, а ти чекала б, коли вона дозволить представити тебе королю.

— Хочете сказати, тоді Ерланд закохався б у Марину?! Я в це не вірю! — випалила Надя переконано. — Ми створені одне для одного!

— Добре, що ти це зрозуміла, — Семюелла пропалила поглядом. — Добре, що ти в цьому переконалася, відчула, прожила. Але з якими думками ти йшла б до вівтаря, якби тебе відразу назвали його нареченою? Думала б, що Ерланд одружується з тобою, щоб уникнути кари небесної. Ти б ніколи не дізналася, чи покохав би він тебе, якби не був приречений небесами до цього шлюбу. Він би ніколи не взнав, чи покохала б ти його, якби не вирок зірок.

Надія мовчала. Це було жахливо жорстоко піддати їх такому випробуванню, але в одному Семюелла права — тепер Надя переконана у своїх і його почуттях. Вона знає, що не буває кохання гострішого, що в жодному світі немає чоловіка бажанішого. Але...

— Але ж це був ризик. Що якби все пішло інакше? Що якби не було тієї підлаштованої пастки від Равеліни та Дугласа?

— Я вмію бачити майбутнє. Я вірила у вас. Вірила у тебе. Пастка ні до чого. Згадай, коли ти вирішила залишитися і боротися за Ерланда.

Так. Це було до того, як сталася та сцена, яку влаштувала Равеліна. Надя сиділа на лавці біля замку, дивилася на зірки. Саме тоді вона зрозуміла, що не залишить свого короля. Просто не зможе. Равеліна і Дуглас справді ні до чого — просто пара негідників.

— Ви це мали на увазі, коли казали "Не роби цього!"? У сенсі, не їдь додому? — Раптом зрозуміла Надя.

— Так. І ти ухвалила вірне рішення, моя дівчинко. Надія короля Ерланда, — у божевільних очах Семюелли блиснули сльози. — Ти заслужила своє щастя. Ви обоє заслужили…

Вона встала і вийшла з кімнати. Велично і неспішно, хоча через слабкість давалося їй це нелегко…