Розділ 51. Відчуття польоту

Надія обімліла від побаченого. По підлозі були хаотично розкидані жіночі та чоловічі речі. Чиї? А власне, пари, яка вдавалася до любовних втіх у ліжку. По білявій голові Надя впізнала Фелікса, а по рудому чубчику — …о Боже! Марину. Не помічаючи людей, що увійшли, лицар пристрасно пестив свою партнерку. А та й не думала чинити опір. Виглядала цілком задоволеною. Очі прикриті, на обличчі напівусмішка. Ну Маринка дає! Коли тільки встигла???! Ні, вона, звичайно, погрожувала, що займеться перевихованням Фелікса, але Надя думала, що це виглядатиме трохи інакше.

У стані, близькому до шокового, Надія перевела погляд на Ерланда. З його кам'яного обличчя, звичайно, важко було зчитати емоції, але, напевно, він близький до того, щоб повбивати обох. Це, взагалі-то, його наречена зараз так охоче відгукується на пестощі іншого. Господи, що ж Маринка наробила? А Фелікс? Він-то про що думав?!

Вільгельм, який, заскакуючи до кімнати, встиг вийняти шпагу з піхов, розгублено повернув її на місце. Він, що, думав, тут грабіжники? Здається, він би менше здивувався, побачивши тут банду запеклих розбійників, ніж свого брата. Вони й так не завжди ладнали, а тепер у них взагалі може статися серйозний розрив. А так не хотілося, щоб вони почали ворогувати — Надя вже встигла прив'язатися до обох.

Але найдивнішою була чомусь реакція Дугласа та Равеліни. Вони наче привида побачили. Зблідли до кольору запраного простирадла. Обличчя неприродно витягнулися. Особливо у Равеліни. Вона перелякано дивилася на вкритого краплями дрібного поту Дугласа. А той у відповідь якось дивно стискав і розтискав кулаки, ніби мріяв здавити їй горло.

Наді здавалося, що з моменту, як вона заскочила до кімнати, минуло вже кілька хвилин, але насправді, мабуть, не більше кількох секунд. Це просто шок так сильно розтягнув час.

— Всім вийти з покоїв, — напрочуд спокійним, як для такої пікантної ситуації, голосом скомандував Ерланд, не повертаючи голови.

Лише тепер, коли пролунав його голос, Фелікс зрозумів, що у кімнаті є ще хтось. Стрепенувся. Закутав свою даму від ошелешених поглядів. Але вигляд у нього все одно був такий, ніби він погано розуміє, що відбувається.

— Я незрозуміло висловився?! Всім вийти геть, — повторив наказ Ерланд.

Дуглас і Равеліна позадкували, а Вільгельм, навпаки, зібрав з підлоги одяг і підскочив до брата.

— Одягайся! — закрив його спиною, а сам звернувся до короля:

— Ваша Величносте, прошу, не віддавайте розпоряджень про покарання лорда Фелікса, доки не розберетеся в ситуації. Впевнений, тут щось не так. Я знаю брата, він ніколи б не допустив подібного по відношенню до жодної леді, а тим більше до вашої нареченої.

Таким Надя Вільгельма ще не бачила. Він все відтісняв і відтісняв брата спиною, ніби боявся, що король почне чинити розправу просто зараз. Наче хотів за всяку ціну захистити його. Очі казали: Ваша Величносте, покарайте краще мене.

— Ви бачите, він не усвідомлює свої дії? — знову палко повторив Вільгельм. — Його чимось напоїли.

— Іди, Вільгельме. Я розберуся.

Але Вільгельм боявся лишити брата. Надя здогадувалася, що за місцевими законами, напевно, Феліксу загрожує щось дуже погане. Смертна кара? Господи, а Марині? Надю ніби чорт смикнув за ногу, вона теж підбігла до ліжка. Імпульсивно схопила з тумби біля ліжка склянку з настоянкою бадьорості, яка так поки і залишилася не випитою з того моменту, як її разом з ягодами принесла служниця, і осушила залпом — сили їй зараз знадобляться. За Фелікса хоч брат заступається. А за Марину? Вона її в біді не залишить! Триматиме кругову оборону пліч-о-пліч з Вільгельмом. І нехай тільки Ерланд спробує покарати Маринку — Надя сама його покарає! Ось так!

— Ваша Величносте, лорд Вільгельм правий! Тут щось не те! — войовничо промовила вона.

Для Ерланда, схоже, стало сюрпризом, що Надія теж тут. Він здивовано зміряв її поглядом. Як завжди — знизу вгору. І якось від цього погляду, який вже став до болю рідним, у неї трохи попливла картинка перед очима. От взагалі не вчасно. Тут треба Маринку від відрубування голови рятувати, а Надина голова надумала паморочитися. Надія змусила себе зібратися, вдихнула повітря на повні груди, щоб придушити нудоту, але не допомогло. Реальність продовжувала розгойдуватися, змушуючи шукати опору. Ех, зараз би впасти на ліжко і заснути... Ні, відставити занепадницькі настрої! Потрібно рятувати подругу! І тоді Надя пішла прямо на Ерланда — ну, себто, щоб грудьми, так би мовити, стати на захист Марини, а заразом і спертися хоч на щось. Крок... ще один... Та чого ж все стало таким каламутним?.. Коліна підкосилися... Але впасти Надії не дали — її підхопили міцні руки. Останнє, що вона встигла відчути перед тим, як відключитися — це неймовірно приємне запаморочливе відчуття польоту і його хрипкий стривожений голос, що пробирає до мурашок.

— Надіє…

_______________________

Мої хороші,

які ж ви чудові! Скільки емоцій та позитиву у Ваших коментарях! Надихаєте та окриляєте!!! ❤️❤️❤️