Розділ 49. Надія є

Щойно Надя опинилася в коридорі, без опіки подруги, вся її рішучість поговорити з Ерландом кудись зникла. Що вона йому скаже? Чіткого плану не було. І замість того, щоб іти в його покої, вона вийшла з замку.

Виявляється, Надія вже відвикла ходити без свого почесного хвоста. Весь час озиралася, дивуючись, що ніхто не крокує позаду. Це добре, що зможе побути сама. Вона знайшла тиху лаву в глибині парку і сіла. Якби не наполегливість Марини, Надя б, може, була вже вдома. Серце мучилося від думки, чи правильно вчинила, послухавшись слів подруги. Що вона тут робить у цьому світі, де бездушні небеса вирішують бути королю щасливим чи ні?

Скільки часу вона провела в цьому німому заціпенінні? Все дивилася і дивилася на сонце, що заходило, слухала дзюрчання струмка. І раптом десь у підсвідомості залунала знайома мелодія улюбленої бабусиної пісні — тієї самої, що так гарно оспівувала ім’я її любої онучки.

Допоки сонце сяє, поки вода тече.

Во-у-о… Надія є.

Лиха біда минає, просто повір у це.

Во-у-о… Надія є.

У грудях защеміло. Якими проникливими здалися рядки. Вони про те, що треба сподіватись незважаючи ні на що.

Коли опустилися руки

Коли потемніло в очах

Не знаєш ти, як далі бути

На що сподіватись хоча б.

Не можеш, не віриш, не знаєш

Не маєш куди утекти

І кажуть — чудес не буває

Та мусиш для себе знайти.

Мусиш для себе знайти — а Надя намагалася втекти. І слідом за словами пісні згадалися слова Ерланда:

— Я все одно маю надію, моя Надіє.

Він сподівається на неї, а вона сподівалася, що інша зробить його щасливою. Прямо як Королева з її казки. Але як же сильно Королева помилялася. Третьою дружиною Короля стала б та, яка отруїла перших двох. І Надя помилилася. Думала, що обрана зірками наречена зможе покохати Ерланда. Маринка? Вона класна. Але вона чесно відхрестилася від таких перспектив. З цинічною прямотою сказала: кохаєш — тобі й діяти. Іди — і роби щасливими його та себе. Наплюй на всі штучно зведені бар'єри, на наскрізь фальшиві норми середньовічної моралі, на передбачення — всякі туманні «не роби цього!», на волю небес. Усіх до біса! Шукай способи, борися!

І Надя боротиметься за свого короля. Поки що не знає як, але буде! Прийде і скаже про це. Так, тепер вона знає, що йому сказати. Вона піднялася з лави і рішуче попрямувала до замку.

Леді Равеліна чекала у своїй кімнаті повернення служниці. Віддана Сабі вже віднесла тацю з ягодами та спеціальною водою в покої цієї вискочки землянки, а тепер пішла забрати. Якщо хоча б половину ягід з'їдено, або хоч кілька ковтків води випито, то можна буде розпочинати операцію.

Ягоди глоду самі по собі мають заспокійливий ефект, але для надійності Равеліна просочила їх ще й спеціальним зіллям, що позбавляє волі до опору. А у воду додано снодійне. Розрахунок був на те, щоб або приспати землянку, або зробити податливою. І той, і інший стан однаково згодиться. Тому що основну роль у майбутньому спектаклі відведено Феліксу. Його Равеліна напоїть зіллям, яке розпалить блондина настільки, що некероване бажання змусить шукати жінку. А найближча до нього жінка — та, що за дверима, біля яких він сьогодні вночі чергує. Ось і вся схема.

Але це тільки на перший погляд все просто. Чого Равеліні варто було дістати необхідні зілля. Довелося навіть сімейну коштовність продати. Зілля нині сильно подорожчали. Але вона й не на те готова піти, щоб повернути собі Вільгельма, який останнім часом зовсім втратив до неї інтерес. Нічого, незабаром інтерес знову спалахне. Вільгельму дуже знадобиться хтось, хто заспокоїть після такої «підступності» брата. Наскільки Равеліна знала, брати домовилися, що поки їм довірено охороняти землянку, ні один, ні другий не добиватимуться її. І якщо старший побачить молодшого в ліжку з цією вискочкою — це буде для нього подвійний удар. Ось тут Равеліна і нагодиться з втішаннями. А продана коштовність — дрібниця. Вона розведе Вільгельма і не на такі подарунки, коли зробить своїм.

Сабі повернулася з добрими новинами.

— Вода не випита, міледі, але всі ягоди з'їдені, — відзвітувала служниця.

Чудово. Дії ягід буде більше, ніж достатньо.

— Ти забрала тацю?

— Я не наважилася забирати без дозволу. Коли я зайшла, леді землянка була у ванній кімнаті.

Це нічого. Головне — Сабі переконалася у тому, що ягоди з'їдені. А забрати тацю можна буде і потім, під час переполоху ніхто нічого не помітить.

— Лізі ще спить? — поцікавилася Равеліна. Служницю землянки приспали, підливши їй у чай снодійне. Бажано, щоб вона проспала до ранку та випадково не завадила операції.

— Спить як убита.

— Добре. Тепер віднеси лицарю Феліксу ось цю склянку води. Сьогодні стільки подій у палаці — напевно, нікому не спало на думку подбати про охоронця. Скажеш, що це Лізі прислала тебе запропонувати йому втамувати спрагу.

Сабі взяла напій і попрямувала виконувати розпорядження. Равеліні не сиділося на місці. Вона пішла за служницею, щоб із дальнього коридору спостерігати за розвитком подій.

Фелікс з вдячністю прийняв «воду» і залпом осушив склянку. А концентрація зілля, між іншим, була такою, що вистачило б і кількох ковтків. Що ж, спекотна ніч блондину та землянці забезпечена. Ніч, яка виллється в грандіозний скандал. Приємне тепло розлилося по тілу від солодкого передчуття, що ось-ось жагу помсти буде втамовано.

Сабі пішла, а Равеліна залишилася чекати, коли зілля подіє. Вона бачила, як Фелікс стає все більш неспокійним. Минуло ще кілька хвилин, і сила зілля зробила своє — лицар не міг більше боротися з бажанням, що охопило його, і без стуку увійшов до кімнати землянки, щільно прикривши за собою двері.

Тепер залишилося зовсім трохи. Скарбник повинен виконати свою частину роботи — привести сюди короля, а Равеліна подбає про те, щоб і Вільгельм не пропустив феєричне шоу, яке тут почнеться.