Дуглас тихенько повертався з парку до замку. Король його не помітив, вискочив з альтанки занадто пізно. Який же Дуглас був задоволений собою! Інтуїція його не підвела. Землянка справді набивається Ерланду в коханки.
Коли Дуглас зіткнувся з нею, виходячи з кабінету короля, вирішив простежити, що буде далі. А далі вони попрямували на прогулянку в парк. І прямо до найвіддаленішої альтанки. Чим не гніздечко для інтимних зустрічей? Він безшумно підібрався ближче. І хоча густе листя приховувало те, що відбувалося всередині, але достатньо було й звуків, щоб зрозуміти, чим займалася парочка.
Маючи такий компромат на хитру гарненьку фіфочку, він розчавить її на раз-два. І Дуглас знав, хто йому допоможе. Хто при дворі найвправніше плете інтриги, коли справа стосується любовних пригод? Дугласу потрібна була леді Равеліна. Ось хто може ославити і зганьбити цю нахабну дамочку, ось хто вміє підставити і підловити. І наскільки йому було відомо, Равеліна сама точить зуб на цю іншосвітянку.
Йому вдалося домогтися зустрічі з Равеліною цього ж вечора. Він запросив її повечеряти з ним на терасі. Без свідків. Привід знайшовся легко. Незабаром у його дружини іменини, і він попросив у першої при дворі модниці консультації з приводу подарунка.
— Дружина мріє про капелюшок, а я погано орієнтуюся в останніх модних тенденціях.
Равеліна, треба віддати їй належне, погодилася охоче, хоч і здогадалася, що мова піде не про головні убори.
Вони неквапливо насолоджувалися напоями і розмовляли про те про се, поки прислуга розставляла страви, а щойно залишилися самі, Дуглас почав промацувати ґрунт. Він мав рацію — Равеліна ще, мабуть, сильніше за нього хотіла знищити земну вискочку, і коли дізналася, куди та мітить, просто таки позеленіла від злості.
— Мало їй, що пускає бісики лорду Вільгельму, намагаючись зловити на гачок? Вирішила брати вище. Стати фавориткою короля?
— Чим вище злетиш, тим болісніше падати, — посміхнувся Дуглас. — Можна влаштувати все так, що нам самим навіть руки не доведеться бруднити. Король сам знищить землянку — якщо підлаштувати ситуацію, яка змусить його у ній засумніватися. Маєте якісь ідеї?
— Ідея стара, як світ. Він має побачити її в ліжку з іншим. Цього буде достатньо, щоб він власноруч розчавив пройдисвітку і мокрого місця не залишив.
— Не думаю, що це буде легко організувати.
— Не хвилюйтеся. Весь клопіт я візьму на себе. Підпоїти, підлити зілля, а далі справа буде зроблена. Вам тільки потрібно буде привести короля у потрібний час у потрібне місце.
— Думаєте, лорд Вільгельм наважиться на таке, навіть якщо буде п'яний?
— Чому ви вважаєте, що мова про лорда Вільгельма? — щоки леді Равеліни вкрилися плямами.
— Але ж ви самі сказали, що він не проти був би… е-е-е… Ну, що він волочиться за землянкою.
— Репутація лорда Вільгельма не повинна постраждати. Ми будемо використовувати його брата — лорда Фелікса.
Авжеж, так, як же Дуглас не здогадався, що Вільгельма Равеліна приберегла для себе.
— Як забажаєте, — розплився він в усмішці. Йому було абсолютно байдуже, з ким із лицарів король застане це мерзенне дівчисько.
— Коли все буде готово, я вам повідомлю, — Равеліна підвелася і попрямувала на вихід з тераси, хоч так і не торкнулася вишуканих витворів королівської кухні.
У неї пропадав апетит у двох випадках: коли вона була в дикому розпачі або, як зараз, у солодкому передчутті помсти. У неї зненацька знайшовся союзник. Та ще й який. Удвох буде легше провернути провокацію, яку вона так і так уже запланувала. Їй треба було, щоб Вільгельм побачив землянку в ліжку з кимось іншим, щоб раз і назавжди викинув із голови екзотичне звірятко, і, нарешті, переключив усю увагу на Равеліну. А вона вже знайде, як його втішити після потрясіння. Саме в такий спосіб свого часу її мати здобула собі в чоловіки того, кого хотіла, саме так зробить і сама Равеліна. А те, що свідком сцени стане ще й король, як того хоче Дуглас, — лише на краще. Чим грандіозніший буде скандал, тим солодше відчуття втамованої помсти.