Розділ 19. Урок танців

Якщо це безрозмірне приміщення, до якого Надію провів дворецький, називається малим залом, то який тоді великий? Вона відчула себе Дюймовочкою в цьому царстві блакитного мармуру з високою стелею, що підпирається синіми іскристими колонами. Зал явно створили щоб він був наповненим людьми — десятками ошатно вбраних дам та кавалерів. Але зараз у ньому перебували лише дві людини: Надя і Ерланд, який стояв посередині монументальною скелею.

Він дивився, як Надія наближається до нього.

— Вільгельм правий — ви гарні.

Перший комплімент від Його величності. Невигадливий, односкладовий, який прозвучав як проста констатація факту. Приємний аж до відчуття, ніби щось стискається всередині. Але все одно Надя віддала б перевагу, щоб її роботодавець відзначив якусь з її внутрішніх якостей, а не зовнішні дані.

— Дякую.

— Зараз при дворі модний дуже простий танець. Йому можна навчитися за один урок, — одразу перейшов до справи король.

Надя згадала слова Лізі. "Кавалер бере даму за руку, а другою рукою обіймає за талію". Від думки, що саме це зараз і зробить гранітна брила Ерланд, який вивчав її уважним поглядом, несподівано стало жарко. Бух. Бух. Бух. Почало калатати серце, що розганялося цим несподіваним хвилюванням. Приємним хвилюванням із легким запамороченням.

Наді не сподобалася її реакція. Це жахливо непрофесійно — відчувати потяг до свого клієнта. Але з іншого боку, це не той потяг, який небезпечний — який може призвести до якихось небажаних наслідків. Це природна фізіологічна реакція організму на близькість чоловіка зі звабливою харизмою монументальної скелі. Так, він хвилює її цією своєю потужною енергетикою. Але такий екземпляр будь-яку дівчину змусив би відчувати те саме. Таке хвилювання Надія легко зможе контролювати.

Ерланд зробив крок назустріч, упіймав її пальці. А наступної секунди Надя відчула його п'ятірню на своїй спині.

— Покладіть мені руку на плече, — підказав він.

Вона послухалася. Долоня лягла на чорний оксамит сюртука. Там, під теплим оксамитом, наче камінь.

Звичайна початкова стійка для багатьох бальних танців. Але як він нестерпно близько стоїть, її норовливий клієнт. Він чекає, що вони почнуть сеанс прямо так? Під час танцювальних рухів? Так, про такий метод професор Лирщик на жодній лекції не згадував. Але хіба їй звикати до експериментів?

— У цього танцю простий ритм: раз-два-три. На кожен рахунок потрібно робити крок. Жінка повторює рух партнера в дзеркальному порядку. Спробуємо?

Він повів її впевнено і напрочуд плавно як для кам'яної брили. І в цих «раз-два-три» Надя раптом упізнала звичайний земний вальс. Отакої! Оце так везіння! Вона із задоволенням віддалася знайомим запаморочливим рухам. А може, це не везіння? Можливо, це закономірність. Якщо правила гри в шахи в Тай-Наїлі такі самі, як на Землі, то чому б і танцям не бути схожими?

Через кілька тактів Ерланд, звичайно, здогадався, чому партнерка досі не віддавила йому ногу:

— Цей танець вам знайомий? Щось подібне танцюють на земних балах?

Еге, бачив би він, ЩО танцюють на земному балі в якомусь нічному клубі.

— Скажімо так, на деяких земних балах.

Надя навчилася танцювати вальс перед випускним. Вони з однокласниками підготували гарний ретро номер для прощального концерту. Хто б міг подумати, що після шкільного двору наступного разу вміння танцювати вальс Наді знадобиться вже у королівському палаці? І чого вона точно не могла б ні за що припустити того сонячного літнього дня, коли прощалася зі школою, то це — хто буде її наступним партнером по вальсу після однокласника Мишка Коновальця. Ерланд П'ятий, король Тай-Наїля, власною персоною.

А він все кружляв і кружляв, цей П'ятий, — не зупинявся, хоча вже переконався, що уроки танців Наді не потрібні (якщо не зважати, звичайно, на загадковий початковий реверанс). Перевіряв на стійкість до запаморочення, чи що? Можна подумати, у нього самого не почала плисти картинка перед очима після стількох обертів навколо колон. А може, скористатися моментом і спитати його щодо попередньої перевірки?

— Ваша Величносте, чому ви не представили мене своїй свиті відразу? Ви спеціально прийшли в ложу пізніше, щоб я трохи поспілкувалася з ними без вас?

— Спеціально.

— Навіщо? Ви ж здогадувалися, що вони зустрінуть мене не зовсім тепло.

— Здогадувався. Помстився за синець на лобі.

— Що? — Надя засміялася. Дзвінко та весело.

Жартуємо? Його Кам'яна Величність теж, виявляється, має почуття гумору? У Базиля навчився? Та вона нізащо не повірить, що Ерланда хоч трішечки засмутив синець, і вже тим більше, що король став би за нього мститися дівчині.

— І немає там у вас, на вашому залізному лобі, жодного синця.

— Ще проступить, — посмішка промайнула на обличчі Його Величності.

Як вона йому личила. Надя вперше бачила, щоб король усміхався. Вона продовжувала сміятися, втрачаючи рівновагу. Йому довелося притиснути партнерку до себе, щоб вона не впала. Надія встигла відчути міць і твердість його напруженого тіла. Але вже наступної секунди він зупинився і акуратно відсторонив її від себе.