Розділ 18. Турнір лучників

Лицарі холоднокровно сприйняли зміну форми мішеней і розпочали змагання. Вони завмирали в кам'яній стійці, плавним сильним рухом відтягували тятиву, прицілювалися. Такі мужні у своїй зосередженості.

Видовище приємне для жіночого ока, але Надя не так стежила за перебігом турніру, як обмірковувала останні події. Чому Ерланд прийшов у ложу трохи пізніше за свій почет? Інтуїція психолога підказувала, що зробив він це невипадково. Адже король міг сам привести Надю і помпезно представити вельможам. У цієї зграї снобів і думки не виникло б намагатися вколоти нового Радника в присутності Його Величності. Але він вирішив, що буде краще, щоб Надія відстоювала свою гідність сама. Чому? Перевіряв? Або ж хотів зрозуміти чи вистачить у неї мужності протистояти місцевому менталітету, що наказує жінці бути квіточкою на клумбі? Хотів показати, наскільки холодний прийом чекає на Надю, якщо вона буде введена в коло наближених до короля осіб і отримає право голосу? Хотів, щоб Надія усвідомила, куди вплуталася, і задумалася, чи їй треба все це?

Що ж, якщо це справді була перевірка, Його Грізна Величність мав залишитися задоволеним. Надя не спасувала перед почетом сповнених насмішок «колег», не забилася в куток, не заплакала, не вибігла з ложі вся така ображена. Поводилася спокійно і з гідністю. Хотілося вірити, що перевірку успішно пройдено. Ну, принаймні перший її етап.

 Посмішка мимоволі розтягнула губи при новій думці — якщо це справді була перевірка, значить, Ерланд запросив Надю в ложу зовсім не тому, що хотів проявити шляхетність — захистити від настирливих шанувальників. Усе лежить на поверхні — він призначив її Радницею, оскільки хотів призначити Радницею. Жодних інших завуальованих причин. Він таки побачив у ній професіонала!

Ось із цією легкою посмішкою Надя й просиділа до кінця турніру. Спостерігала, як ревуть трибуни, підтримуючи Вільгельма. Але Надія залишилася вірна собі — вболівала за молодшого. Проте старший братик-блондин все ж таки взяв гору. На останньому етапі змагань, який наказував лицарям пускати стріли з коня, перебуваючи на пристойній відстані від мішеней, Вільгельм збив п'ять склянок з п'яти, а Фелікс лише чотири.

Переможець отримав троянду від церемоніймейстера і пішов піднести її жінці, якій присвячує перемогу. У Наді теплилася надія, що він не наважиться піднятися до королівської ложі. Але ні — Вільгельм попрямував саме туди.

Трибуни завмерли. Він крокував в урочистій і трохи зловісній тиші прямо до Надії.

— Міледі, я підкорений вашою красою і буду щасливий, якщо ви приймете від мене цю квітку, — викарбував слова і схилив голову.

І що робити? Відфутболити кавалера з його гербарієм? Але тоді вийде, що Надя ось так відкрито, при всьому чесному люді, дала Вільгельму відкоша і продемонструвала, що вболіває за Фелікса. Вільгельм від досади запросто спровокує брата на бійку, і лицарі покалічать один одного, не дочекавшись балу. Ні, спричиняти зрив турніру Наді не хотілося.

— Дякую, — вона прийняла квітку.

Вільгельм підняв на неї очі. Ані тіні галантності, лише жага володіння — отримати ще один трофей, ще одне розбите серце в свою скарбничку. Аста-ла-віста, бейбі. Тут тобі не вигорить. На Надю чари лицаря-переможця-красеня-спортсмена не діють.

Під рев трибун Вільгельм спустився назад на арену, а Наді довелося витримати ще один похмурий погляд. Тепер уже від Ерланда. Та зрозуміла вона вже, зрозуміла, що тому не подобається підвищена увага лицарів до її персони. Але що вона може вдіяти, якщо їх так і тягне на екзотику з іншого світу?

Змаганнями лучників програма другого дня турніру не закінчилася. Церемоніймейстер оголосив шоу факірів — тих, що ковтають вогонь. Трибуни прийшли у невимовний ажіотаж. Жінки стали охати і ахати від надлишку почуттів. На арену вийшли четверо чоловіків у яскраво-червоних тогах і почали грати зі стовпами полум'я, що покірно виростали і майже зникали. Правду кажучи, видовище було таке собі. Бачила Надя на Ютубі фокуси з вогнем значно більш вражаючі. Але місцева публіка, позбавлена ​​доступу до Ютуба, прийшла в повний захват. Факірів кілька разів викликали на біс, шоу трохи затягнулося. Коли нарешті розпорядник оголосив про завершення другого дня турніру, вже почало сутеніти.

Ерланд відпустив почет і зголосився провести Надю до палацу. І вона була вдячна за це. Напевно, брати-блондини не пропустили б можливості підстерегти її, щоб забезпечити черговою порцією нав'язливих залицянь. А у супроводі короля повернення до палацу проходило спокійно. Точніше сказати, відносно спокійно.

— Сьогодні сеанс відбуватиметься у малій залі, у лівому крилі палацу, — заявив Ерланд. Грізно так заявив, ніби це Надя вигадала таке дивне місце для проведення сеансу, а самій Величності витівка не до вподоби.

— Чому? Може, краще як минулого разу — на свіжому повітрі? Мені сподобалося.

— Мені теж сподобалось. Але декому спало на думку приймати троянди від лицарів і тим самим обіцяти їм танець.

Далися Його Грізній Величності ці троянди. У нього, що, алергія на них?

— Як це стосується наших сеансів?

— Я змушений потурбуватися про збереження ваших ніг, — ще більше похмурнів Ерланд. — Сумістимо сеанс та навчання танцям. Чи ви планували продовжити брати уроки у вашої компетентної викладачки?

Король зібрався сам особисто дати Наді урок? Оце так день сьогодні. Сюрприз за сюрпризом. Мало того, що стала Радницею Його Величності, ще й отримала його в ролі вчителя танців.

Він провів її до дверей покоїв.

— Чекатиму на вас за чверть години в малому залі.

Чверть години? Надя зайшла до кімнати і глянула на годинник. Справді, до початку сеансу залишилося всього нічого. Вона навіть переодягтися не встигне. Тут тільки щоб розшнурувати сукню десять хвилин знадобиться. Еге, доведеться вчитися танцям у цьому синьому атласі. Такому гарному та такому незручному. Хоча… якщо вже на те пішло, Надя почала потроху звикати до місцевої моди.