Розділ 5. Ще один ошелешений

Надія повернулася до себе і насамперед взялася за блокнот та ручку. Потрібно було по гарячих слідах накидати психологічний портрет клієнта. Це допоможе правильно спланувати наступні сеанси… ну якщо звичайно вони відбудуться. Вона не була певна, що король прийде. Надя спритно впіймала його на цікавості. Але цікавість —  це поки що єдина жива якість, яку їй вдалося намацати в цій кам'яній брилі. І якщо цікавість згасне так само швидко, як спалахнула, Ерланд без вагань витурить Надію додому.

Але додому не хотілося. Тут такий цікавий клієнт —  роботи непочатий край. Ерланд п'ятий вкритий трьома шарами броні —  обов'язок, відповідальність та дике небажання проявити хоч найменшу слабкість. Він носить цей захист давно, він з ним вже зрісся. Він не зніме його добровільно ні перед ким, не покаже себе справжнього нікому. Але Наді потрібно буде пробити цю броню —  це єдиний спосіб допомогти Його Грізній Величності.

Коли в двері постукали, вона вже майже закінчила свої нариси. Відклала блокнот і впустила пізнього гостя. Ним виявився Базиль. І не один. Слідом за ним у покої зайшли троє дівчат у формених фартухах прислуги. Вони дбайливо тримали в руках вбрання —  сукні різних кольорів та фасонів, і коробки, мабуть, із взуттям та аксесуарами. Базиль по-діловому розпорядився помістити речі в шафу, і коли дівчата виконали команду і пішли, приголомшив:

—  Його Величність запрошує вас на вечерю. Звелів доставити вам бальний одяг.

—  На вечерю???

Є таке словосполучення "розрив шаблону". Чомусь воно останнім часом причепилося до сусідки по кімнаті, Марини. У неї майже кожен день трапляється цей самий розрив. Але Надя ніби ось щойно вперше зрозуміла сенс цього висловлювання. Дайте, мабуть, скоріше їй хтось стілець —  вона сяде. Оце Надя зараз складала психологічний портрет Ерланда —  всі ці непробивні шари броні, це маніакальне прагнення тримати все під контролем... і ця брила раптом бере і як ніде нічого виявляє звичайну людську слабкість —  нетерпіння. Спокійнісінько демонструє Наді, наскільки сильно захоплений її історією. Так, що не хоче чекати до завтра? Ні, Надіє, психолог із тебе ніякий. Ти не бачиш людей, не відчуваєш. Поки не пізно, перекваліфікуйся краще у двірники.

—  Жартую, —  усміхнувся Базиль, витримавши невелику паузу. —  Насправді це я, ваш покірний слуга, хотів би запросити вас на вечерю. Я ж знаю, у вас багато питань.

Вдих-видих —  спокій, зберігай спокій. Запитань справді багато. Але що за жарти у Базиля —  заїкою можна стати. Він тут у них точно Магістр, чи може придворний блазень? Надя вже мало не поховала себе як психолога, а це, виявляється, такий тонкий Тай-Наїльський гумор.

—  Бальні вбрання також ваша ініціатива? —  здогадалася вона.

—  Моя. Бачте, Надіє, ваш земний одяг дещо спантеличує мешканців палацу.

Є таке. Коли Надя поверталася з кабінету короля у свої покої, не могла не помітити, як сахається увсебіч прислуга, побачивши її.

—  Але навіщо так багато? Я залишаюся в палаці? Ерланд сказав, що згоден на мої сеанси?

—  Я поки не бачив Його Величність.

—  Тоді ви поспішили з гардеробом. Можливо, сьогодні був перший і останній сеанс.

—  Не думаю. Якби Його Величність не хотів вас більше бачити, він уже наказав би відправити вас додому.

Слова Базиля вселяли оптимізм, але все ж таки Надя не дуже з того тішилася. Наказ вигнати гостю-землянку може бути відданий будь-якої миті.

—  То ви складете мені компанію? —  чемно схилив голову Базиль. —  Я наказав накрити вечерю на оглядовому балконі Східної Башти палацу. Звідти відкривається вражаючий краєвид на околиці.

Базиль міг би не розписувати принади місця, відведеного для вечірньої трапези. Надя погодилася б повечеряти з ним навіть у сирому підвалі. Їй була потрібна інформація від живого джерела —  від людини, яка знає Ерланда з дитинства. А фоліанти та літописи вона може продовжити вивчати і вночі.

—  Добре, —  кивнула вона Магістрові.

І той із задоволеною усмішкою вийшов, даючи Наді можливість зібратися.

Переодягалася вона недовго. На щастя, в гардеробі знайшлося досить просте плаття. Просте в тому сенсі, що його можна було надягнути самотужки. Надягання деяких нарядів явно вимагало сторонньої допомоги. Надя поки навіть розбиратися не хотіла, як одягатися в хитромудрий тришаровий одяг з пишними спідницями і вузькими ліфами.

Вибрана нею бузкова сукня з милою вишивкою, довжиною трохи нижче колін, мала зрозумілий крій —  застібалася спереду на гачки. Атласний приємний до тіла матеріал трохи тягнувся, тому добре сів по фігурі. Туфлі в тон теж підійшли: не тисли, не терли. Але все одно Надія розлучилася зі зручними кросівками з жалем.

Вона вийшла з покоїв і виявила, що біля дверей її чекає покоївка Лізі.

—  Його Святість Магістр Базиль просив провести вас до Східної вежі, —  пояснила вона, дивлячись якось більше в підлогу, ніж на Надю.

Вони йшли величними коридорами, і Надія жадібно дивилася на всі боки —  ще так поки і не звикла до королівської краси та розкоші. Але тепер, одягнена в бальну сукню, вона почувала себе тут не таким чужорідним елементом. Хоча в слуг, що траплялися дорогою, все одно прослідковувалася на обличчях шокованість, і вони стрімко відводили від неї свої погляди. Ну, і що знову не так? Мабуть, справа не в одязі, а в самій Наді.

Голос Ерланда Надія почула раніше, ніж побачила його. Король несподівано вийшов з бічного коридора. Поруч із ним крокував якийсь чоловік військової виправки. Його Величність на ходу віддавав розпорядження, зовсім не зважаючи на те, хто там рухається назустріч. Лізі машинально відскочила майже впритул до стіни, даючи йому дорогу і відтісняючи Надю. Можливо, Ерланд так і пройшов би повз, не помітивши двох панночок, але в останній момент кольорові плями, що миготіли збоку, чимось зацікавили його. Він відірвав погляд від співрозмовника і кинув прямісінько на Надію, піддавши фірмовому королівському скануванню знизу вгору: починаючи з туфель, потім ковзаючи по гладенькому атласу спідниці до ліфа з милою вишивкою. Ось це зараз Наді здалося, чи у Його Величності злегка витягнулася його кам'яна (по суті нерозтяжна) фізіономія? На жаль, точної відповіді на запитання отримати не вдалося. Чоловіки не сповільнюючи кроку і не знижуючи інтенсивності обміну репліками, пройшли повз і залишили дівчат позаду.