Розділ 1. Оце так підробіток!

— Алло, Надія Королівська?

— Так.

— Ми ознайомилися з вашим резюме. Ви нам підходите. Запишіть адресу та під'їжджайте. Обговоримо деталі.

Отакої! Не може цього бути! Оце так везіння! Надія шукала підробіток на літні канікули та натрапила вчора ввечері в інтернеті на цікаву вакансію. Молодому чоловікові був потрібен особистий консультант-психолог із сімейних питань. І хоча Надя поки що не була дипломованим фахівцем (їй залишалося довчитися рік), але все одно про всяк випадок надіслала свої дані. Ну, а раптом пощастить? Аж надто спокусливими здалися умови: за місяць щоденних сеансів пропонували кругленьку суму, що дорівнює тримісячній зарплаті висококваліфікованого психолога.

Хто б міг подумати, що вже вранці Надії зателефонують повідомити, що її прийнято? Звичайно, логічно було б запідозрити якийсь підступ. Досвіду роботи у Надії — нуль, і раптом її беруть ось так відразу, навіть без співбесіди? Але вона знаходилася в легкій ейфорії від удачі, що несподівано звалилася на голову, тому не стала прислухатися до застережень внутрішнього голосу, а радісно кинулася збиратися.

Зустріч із роботодавцем була призначена в нічим не примітному сірому офісному центрі, де знімали приміщення з десяток дрібних різнопрофільних компаній. Вахтер на вході, чоловік за сорок із інтелігентною борідкою, запитав прізвище і підказав, що на Надію чекають у кабінеті під номером 205 на другому поверсі.

Перед тим, як переступити поріг кабінету, Надя зненацька відчула хвилювання. А раптом клієнт, побачивши її на власні очі, передумає — пошкодує про своє поспішне рішення і відправить додому? Може, він неуважно продивився резюме і не зрозумів, що має справу зі студенткою. Намалював собі в уяві солідну жіночку з відбитком мудрості та пережитого досвіду на чолі. А тут Надя без усяких відбитків — зовсім зелена, у сенсі — незріла. Так, колір обличчя у неї зеленню не віддавав, навпаки, щоки вічно були підсвічені легким рум'янцем. Але це якраз і видавало її несолідний вік. Залишалося сподіватися, що строга ділова зачіска, в яку Надія героїчними зусиллями зібрала неслухняне густе світло-каштанове волосся, надала хоч якоїсь солідності.

Надя пройшла у просторе приміщення, вважаючи, що зустріне там клієнта — того молодого чоловіка, який потребує консультацій з сімейних питань, про якого йшлося в оголошенні. Але на свій подив виявила пару передпенсійного віку, що сиділа за представницьким довгим столом.

— Вітаю. Я з приводу вакансії.

Джентльмен і леді привіталися і жестом запросили сідати навпроти. Так, цих двох незнайомців хотілося подумки називати саме так: «джентльмен» та «леді». Було в їхніх обличчях і манері триматися щось аристократичне, якась суміш незворушності, гідності та манірності. Що, до речі, не зовсім в'язалося з їхнім одягом. Прикид у парочки був, м'яко кажучи, екстравагантний. Дама тішила око рожевою елегантною блузкою, заправленою в короткі пляжні шорти в квіточку. Вбрання кавалера було схожим на пані: теж строгий верх у вигляді світлої класичної сорочки з довгим рукавом, а нижню частину тіла прикривали спортивні трико з широкими червоними лампасами. Що тут скажеш — сміливо.

Але цей дивний одяг був лише вершиною айсберга. Якщо чомусь і варто було дивуватися, то це тому, що панове розповіли далі. Хоча спочатку розмова текла спокійно. Парочка ще раз підтвердила, що Надія їм підходить і почала знайомити з деталями.

— Ми розраховуємо на щоденні сеанси тривалістю сорок п'ять хвилин, — владно сказала леді, а тоді ніби схаменулася і додала міміці трохи привітності.

— Якщо часу знадобиться більше, то оплатимо вашу роботу додатково. Як понаднормові — у подвійному розмірі, — великодушно пообіцяв джентльмен.

Все це звучало настільки добре, що у Наді почали закрадатися підозри. За сорокап'ятихвилинний робочий день така казкова оплата, ще й за кожну зайву годину — подвійний тариф? Мабуть, випадок аж надто важкий.

— А кому потрібні сеанси? В оголошенні йшлося про молодого чоловіка.

— Так і є, — кивнув володар червоних лампасів. — Консультації потрібні нашому племіннику.

— У нього виникли проблеми у сімейному житті?

— Поки що ні, — заспокоїла леді.

— Але… виникнуть, — зробив невтішний прогноз її супутник.

— Чому ви так думаєте?

— Він поки неодружений, — почала пояснювати володарка шортів. — Але за місяць йому треба буде одружитися. Ось ми і хотіли б, щоб ви підготували його до сімейного життя.

Оце так! Тут, схоже, класична клінічна картина. Затятий ловелас не хоче бути розсудливим, а його родичі жадають, щоб він скоріше «взявся за розум». Справді важкий випадок. Але нічого. Надя впорається. Подібну ситуацію дуже детально розбирав на практичному занятті професор Лирщик. Копіюючи його м'яку довірчу інтонацію, вона запитала:

— Але якщо ваш племінник поки не готовий до сімейного життя, може йому не варто поспішати з весіллям?

— У нього немає вибору, — збентежила леді. — За законами Тай-Наїля він має одружитися до досягнення тридцяти років. Тобто залишився лише місяць. 

Ось із цього моменту і почалися дива. Що ще за Тай-Наїль? Держава, провінція, місто? Якийсь жирний пробіл у географічних знаннях Надії? І що за дивні закони у цьому Тай-Наїлі? Але, можливо, Надя просто не дочула?

— Вибачте, як ви сказали? Тай…

— …Наїль, — підтвердив джентльмен. — Королівство паралельного світу.

Овва-а…. Тепер Надії стало зрозуміло, чому, власне, вибір парочки припав саме на неї — зелену студентку. Та тому, що жоден солідний навчений досвідом психолог не повірив би в таку нісенітницю. Просто встав би і вийшов після фрази про паралельний світ. Але Надя не вийшла. Вона, звісно, ​​теж не повірила. Однак цікавість змусила залишитися і дослухати марення колоритної парочки до кінця.

Джентльмен з лампасами розповів, що вони з дружиною, як і їхній племінник, живуть у цій паралельній реальності з поетично-гарною назвою Тай-Наїль. І ніколи не стали б мати справу з непередбачуваним і дивним, на їхню думку, земним світом, якби не одне «але». Невдовзі їхньому племіннику належить пов'язати своє життя із землянкою.