Розділ 10

Цей танок з Крістіаном не схожий на наш перший. По-перше, зараз аж ніяк не маскарад, по-друге, я більше не ненавиджу Крістіана і, нарешті, по-третє, на мені весільна сукня.

Напевно, і у цієї історії є свій щасливий фінал. Злодії переможені, запанувало кохання та справедливість. Звісно, це тільки початок, але теперішня я набагато сильніша, аніж та налякана дівчинка декілька місяців тому. Теперішня я готова до нових випробувань. Ми з Крістіаном готові.

- Знаєш, я так і не зрозумів, чому цей твій Крістіан вчинив саме так, - тягне Максим.

- Що? - я відриваю погляд від записника й суплюся.

Максим ще раз відштовхується ногою об землю, аби лавка-гойдалка й надалі заколисувала нас. Я кладу голову на коліна Максима.

- Можна було просто сказати, а не цілувати налякану дівчинку, - веде своє Максим.

- Але так не цікаво. У тому то й суть, - не поступаюся хлопцеві.

- Повтори-но ще раз...Тобі усе це наснилося?

- Хм...Можливо, я трішки прикрасила сюжет.

Максим знову відштовхується.

- А що буде далі? - питає він. - Невже Нейтон на тій скелі не буде думати про помсту? Думаю, у твоєї героїні, Злато, буде ще багато випробувань.

- Так, але я описала тільки невеличкий фрагмент її життя. Найцікавіший.

- Яка ж ти у мене дивна! Я наче твій хлопець, а тобі сняться сни з якимось Крістіаном. Я маю почати ревнувати?

Я дзвінко сміюся, гортаючи записник з моєю першою книжкою, яку Максим з доброї волі вирішив послухати.

- Ти молодець. Це справді чудово мати захоплення, яке приносить тобі стільки задоволення, Злато.

Сонечко поступово сідає за обрій, лагідно лоскочучи мені шкіру. Я мрійливо усміхаюся. Можливо, мені не судилося бути на місті Лейли, стати принцесою чи мати владу. Проте я можу набагато більше: створювати звичайною ручкою десятки абсолютно різних світів, переживати сотні життів, і це робить мене по-справжньому щасливою.

До того ж, я не так вже й сильно прагну пережиті той жах, з яким стикнулася Лейла.

Поступово стуляю свої повіки, поринаючи у сон, аби дізнатися, що ж станеться далі...

Ну от і все❤️ Це моя перша книжка, тому буду вдячна за коментарі з конструктивною критикою.

Чесно кажучи, фінал був найстрашнішою частиною, бо я взагалі не розуміла, як саме завершити цю історію😅 Начебто кінцівка вийшла цілком логічною, хоча й трішки сумною😔

Дякую моїй сестрі Аліні, яка змусила мене опублікувати цю книжку та усім, хто підтримував мене у коментарях🤞 Ви - найкращі.

Обіймаю, ваша Ві💖