Розділ 3

- Принци не мають так себе поводити, - тихо шиплю, оглядаючи кепський вид Крістіана.

Здається, він випив усю пляшку вина самотужки, а зараз у хід йде друга.

- А принцеси не мають відрізати собі волосся! - бунтує Крістіан.

- Дідько, помовч! Ще хтось почує!

Як ніяк, ми під прикриттям. Якщо хтось дізнається, що у таверні сидить зникла принцеса Бріану та п'яний принц Неруату, буде біда.

- Коли я був малим, - каже Крістіан, п'яно сміючись, - я вперше побачив, як батько з матір'ю займалися...

- О Господи! Досить тобі вже! - кажу, забираючи кухоль. Крістіан міцно хапає її, не бажаючи ділитися. - Як мале дитя!

- Я хотів сказати, що побачив як вони стратили чоловіка!

- Ну звісно! - кидаю погляд на брудні двері. Вони відчинені тому бачу, що на вулиці поступово сутеніє. Ми сидимо тут ледве не чотири години і, здається, Крістіану не так вже й погано.

- Яке я склав перше враження? - питає принц, мило підперши обличчя рукою.

- Смерті, - кажу, не думаючи, бо так і є.

Крістіан заливається гучним реготом. Господи...Усі дивляться. Що за шоу він влаштував?

Швидко підводжуся, беручи принца під руку.

- Тебе можуть упізнати, - шиплю.

Крістіан навалююється на мене усім тілом. Кошмар. А нам ще кульгати на другий поверх!

Від чоловіка віддає вином. У мене голова йде обертом від самого лише запаху. Страшно уявити, як себе почуває Крістіан. Доводиться заплатити якомусь незнайомцеві золотою монетою, аби той допоміг підняти цього ідіота.

Коли заходимо до невеличкої кімнати, у якої скрипить підлога, Крістіан ледве не одразу гепається на маленьке ліжко. Обидва ми на ньому точно не вмістимося.

- Я не буду спати на підлозі! - ричу. Крістіан, у свою чергу, хапає мене за зап'ясток та намагається притягнути до себе на ліжко. Я рипаюся.

- Не починай! Ти п'яний.

- Зовсім ні, - спокійно каже Крістіан, поклавши долоню собі на обличчя.

- Ну звісно, уся таверна бачила, який ти тверезий.

Крістіан п'яно сміється.

- Мій брат такий йолоп! Як ти могла закохатися у такого дурня?

- У нього було легше закохатися, аніж у тебе, грубіян!

Прочиняю вікно, аби впустити вечірнє повітря, а потім скидую з себе накидку, промовляючи:

- Він казав, що мені підходить будь-який колір сукні, казав...

- Мовчи, благаю! - кричить Крістіан, заливаючись сміхом. - Господи! Яке лайно. Знаєш, що я тобі скажу?

Принц намагається встати з ліжка, але виходить кепсько.

- Тобі краще взагалі без сукні!

Я тяжко зітхаю, затуляючи обличчя долонями. Це буде жахлива ніч.

- Якби я тебе кохав, то мені було б начхати на сукні чи прикраси. Ось ти: стоїш переді мною в обідраній сукні, зачіска наче у дикунки, а тіло у піску й засохлій крові. Мені однаково як ти виглядаєш! Прикрасами кохання не купиш!

- Чого ж ти ореш?! - перебиваю Крістіана, підходячи ближче. - Злазь з ліжка! ХУТКО! Ти не будеш спати п'яним під тепленькою ковдрою!

- Та як ти зі мною розмовляєш!?

Я ступаю крок назад, коли принц встає на ноги. Зараз він проб'є підлогу, їй богу!

Я поступово закипаю від люті.

- Ти заслугував на таке відношення! - підходжу до нього й штовхаю на ліжко. - Засни вже!

- Знаєш, а ти мені дуже навіть подобалася до цього моменту.

- Так-так, я Вам дуже вірю. Все. Замовкніть, Ваше Високосте, поки не наговорили дурниць.

Крістіан сідає на ліжко, а потім хапає мене за зап'ястки, нахиляючи до себе.

- Ти ще хочеш стати принцесою Неруату? - з надією питає чоловік. Я тихо сміюся, але така відповідь не задовільняє Крістіана. Він тягне мене на себе, лягає на ліжко, а я опиняюся зверху.

- Ну і що ти робиш? М?

- Давай одружимося? - після цих слів я знову сміюся. - Я серйозно, - бурмоче Крістіан.

- Повтори це завтра на тверезу голову, і я дам свою відповідь.

З цими слова злізаю з принца.