Крістіан
Можливо, тоді я повів себе як урод. Налякав її. Але я хотів, аби вона злякалася. Хотів, аби втікла.
Можливо, трохи спізнився.
Дівчата завжди потрапляли до лап Нейтона - вовка у шкурі ягня. Я ж хотів врятувати Лейлу.
Не встиг.
Коли до палацу приїде інша принцеса, треба буде діяти швидше.
Але що як я не хочу іншої? Хочу саме цю. Ту, котра на моїх очах стрибнула з другого поверху. Ту, котра має відчуття власної гідності й краще втече у невідомість, аніж зганьбиться перед світом.
Я хочу саме Лейлу.
І тепер, коли вона втекла, найбільше з усього у світі прагну повернути її. Немає часу думати про наслідки наступних дій. Я просто стрибаю слідом за Лейлою.
Будь, що буде. Я не дозволю братові вкрасти й цю надію на подружнє життя. Досить йому мститися за минуле. Нехай, нарешті, почне жити теперішнім.
Забувши про матір, батька, загострену ситуацію з принцесою Каазу, забувши про Нейтона, який найбільш злопам'ятна людина у світі, я рушаю за тою, до котрої тягнеться серце.
Вааау, я написала другу частину й не закинула книжку. Це для мене маленький успіх. Сподіваюся, ви ще зі мною й чекаєте на продовження 😛 Буду вдячна за зірочки. Критика також приймається.