Розділ 2

- Принесіть води, швидше, - звернувся Крістіан до варти, поки я намагалася встояти на ногах. Його голос, незважаючи на ситуацію, досить спокійний.

- К-корсет, - хриплю, вказуючи на спину. - Надто туго!

- Що? - Крістіан обертає мене до себе спиною та хапається за ниточки. Його пальці вправно розв'язують вузли, внаслідок чого поступово стає легше дихати.

- Господи, - кажу на видиху, беручи у руки золотий стакан з водою. - Знаряддя тортур!

- Я перев'яжу, - каже принц.

Та на здоров'я.

Поки Крістіан порається з вузликами, я п'ю воду, поступово повертаючись до тями. Принц на диво вправно зав'язує корсет, ніби робив це десятки разів. Пф, ну звісно! Він, напевно, розбив десятки сердець.

Октавія панічно оглядається. Ох, напевно, зі сторони ця ситуація має кепський вигляд.

Особливо, коли у наш бік біжить Нейтон.

- Крістіан, вони приїхали! Принцеса Дженнет та її дядько Севіль...Що ви робите?

У його очах спалахує здивування.

- Корсет... - швидко відповідаю я. - Корсет був надто туго...і от Крістіан. Кхм.

Продовжую пити воду. Нíчого мені перед ним сповідатися. Я ж принцеса, врешті-решт.

- Вони мали приїхати за тиждень, - спокійно відповідає Крістіан, не відволікаючись від роботи.

- Але вже тут. Вони хочуть бачити тебе, Крістіане.

- Я вже казав, що не одружуся з нею, - байдуже тягне принц, нарешті закінчуючи з моїм корсетом.

- Хто така принцеса Дженнет та її дядько Севіль? - питаю, перекидаючи волосся за плечі.

- Вони з Каазу, - невдоволено каже старший принц, підіймаючи свій лук з землі. Йому байдуже на свої обов'язки. Йому байдуже на все!

- Ти не будеш йти? - обережно питає Нейтон.

- А яка різниця?! - обурюється Крістіан, і мені стає неабияк цікаво, що трапиться далі. Проте підбігає Октавія.

- На Вас чекають у тронному залі, моя леді.

Мені доводиться піти, але на останок я прекрасно чую слова Крістіана:

- Краще одразу йди до неї та затягни в ліжко. Тобі подобається забирати усе моє, братику. Через тебе королівство занепаде, через тебе...

На жаль, продовження мені не судилося почути. Ця інформація вбивається у голову, змішуючись з тим, що Крістіан сказав учора.

Якого біса відбувається? І чи зробила я помилку? Ні. Нісенітниця. Нейтон найкращий варіант. Прислухатися до слів демона останнє, що я буду робити.

Ми прямуємо кам'яною доріжкою до входу в палац.

- Отже, принцеса Дженнет має одружитися з Крістіаном?

- Так. Вона одна з кандидаток. Як і Ви, моя леді.

- О ні. Сподіваюся, король та королева дозволять мені вийти заміж за молодшого принца.

Октавія на це нічого не відповідає. Ми крокуємо до тронного залу, розглядаючи численні обладунки, а також величезні картини історичних діячів.

Ох, я зовсім не знаю історії цього світу. Треба бути прочитати декілька книжок. А також відвідати уроки танців! Це дуже важливо.

І от ми опиняємося у тронному залі.

- Її Високість, принцеса Лейла з Бріану, - оголошує король, допоки я крокую залом. Мій погляд знаходить жінку з чоловіком. Певно, це принцеса Дженнет та її дядько Севіль. Другий обертається до мене та лячно усміхається. Чоловікові років шістдесят. Зуби у нього жовті-жовті.

- Ваше Величносте, - кажу, проходячи уперед. Я не кланяюся, бо не мушу. Мені пояснила це Октавія. Шанобливого звертання й кивка цілком достатньо.

- Думаю, Вам слід познайомитися з поважними гостями нашої країни, - каже король Раймунд, явно насолоджуючись ситуацією. - Її Високість, Принцеса Дженнет з Каазу та її дядько - лорд Севіль. Леді Дженнет готова вступити у шлюб з нашим старшим сином негайно. Проте, якщо ви досі вагаєтеся, Нейтон також може прийняти цю пропозицію.

Мені стає незручно. Цей король просто знущається, а королева й слова не мовить. При таких поважних гостях вона наврядчи буде закривати рота королю.

До мене повільно обертається дівчина - принцеса Дженнет. Я переводжу погляд на рудоволосу, і враз серце пропускає удар.

Якого. Біса.

Якого біса Дженнет має обличчя моєї головної суперниці у минулому житті???