Розділ 9

- Я можу тобі довіряти? - питаю Октавію, поки жінка катає мене на гойдалці. Виявляється, у саду безліч цікавих деталей. Наприклад, ця гойдалка на дереві.

- Звісно, моя леді.

- Я хочу, щоб ти вислухала мене як подругу, а не принцесу. Добре? - я відштовхуюся сильніше.

З нашої останньої зустрічі з Нейтоном минули лише два дні, і я вже неабияк тужу за ним.

- Кажуть, що кохання долає усе. Як гадаєш, чи зможу я бути з принцем Нейтоном? Стати його дружиною?

- А як же принц Крістіан!? Ваша мати так довго домовлялася щодо цього шлюбу...

- Але Нейтон такий самий принц як і Крістіан. Тільки набагато кращий. Я...можливо...Можливо, я закохалася у нього з першого погляду.

Мої щоки вкриває рум'янець.

- Ох, що Ви таке кажете? Це просто...Якщо це справжнє кохання, то що ж я можу зробити? Але чи кохає Вас принц Нейтон, моя леді?

- Думаю, я йому не байдужа.

Знову торкаюся своєї щоки, де нещодавно знаходилася долоня Нейтона.

- У мене немає влади, моя леді, аби зробити так, як Ви бажаєте. Для цього прийдеться поговорити з королем та королевою. А перед цим з Нейтоном. Якщо це любов, то я не можу Вас спинити. Ваш батько завжди цінував це прекрасне відчуття більше за все. Усе у Ваших руках, моя леді.

У цьому світі я маю інших батьків, котрих ніколи не бачила, проте ці слова однаково надають мені сили й упевненості.

- Отже, піти до нього та зізнатися? Не мучити себе?

- Але Ви маєте бути готові до будь-якої відповіді, моя леді. Це може Вас сильно ранити.

- Не дізнаюся, поки не спитаю, - з цими словами я встаю на ноги. - Усе можливо. Треба вірити у своє щастя та боротися за нього.

Беру долю у свої руки.

Я оминаю довжелезний сад, у якому можна з легкістю заблукати, та наближаюся до однієї з білих альтанок, оброслих квітами.

- Нейтоне, - хлопець зосередився на читанні, але моя поява змушує його відкласти книжку. - Я хочу тобі дещо сказати.

- Щось трапилося? Ти бігла? - принц підводиться й зупиняється біля мене.

- Усе добре. Я не хочу одружуватися з твоїм братом, - Нейтон оглядається, аби переконатися, що ніхто нас не бачить, а потім бере мої долоні у свої. - Я хочу одружитися з тобою!

На мить світ завмирає. Я розглядаю його, допоки хлопець так само уважно оглядає мене. Можливо, я налякала його? Напевно, занадто різко. Вивалила усе й одразу...

- Я...Господи, це так незручно...

- Я також.

- Що? - перепитую.

Його рука обережно закладає пасмо мого волосся за вушко.

- Я також хочу одружитися з тобою, принцесо Лейло, - шепоче він.

- Ми маємо сказати про це твоїм батькам? - питаю, тремтячи від передчуття чогось прекрасного. Невже це взаємне кохання? Невже це відбувається насправді?

- Негайно! - радісно вигукує Нейтон. - Ми розкажемо їм прямо зараз! - його обличчя сяє, через що я сміюся.

Відчуваю піднесення, ніби здобула справжнє щастя. Я не одружуся з тим демоном, бо доля піднесла мені янгола!