Розділ 4

У замку налічується цілих сім веж. І це тільки найбільші. Східна, Західна, Південна та Північна, Похоронна, Райська та Божа. Моя кімната знаходилася у Східній вежі.

На жаль, прогулянка з Нейтоном виявилася закороткою, оскільки поступово починали збиратися гості, а на мене, як виявилося, чекали король та королева.

З нашої розмови з молодшим принцом я змогла зрозуміти, що родом з Бріану. Це таке невеличке королівство, яке славиться найбільшою у світі кількістю дорогоцінних каменів. Неруату потрібне золото, а от моїй родині більша армія. Доволі вигідний шлюб, як на мене.

Здається, у мене тремтять коліна.

Крістіан лякав.

Вхід до тронного залу знаходився під головними сходами. Нейтон вирушив до своєї кімнати у Північну вежу, аби перевдягтися, залишаючи мене на одинці з Октавією.

- Принц Нейтон дуже вихований чоловік, - почала шепотіти жінка.

- Що не скажеш про його пихатого брата.

- Ваше Високосте! - Октавія почала оглядатися, сподіваючись, що нас ніхто не чує.

Ми зупинилися перед аркоподібними дерев'яними дверима та зачекали поки один з вартових у червоному костюмі сповістив про наш прихід.

Тоді ми разом увійшли до довжелезного яскравого залу, у кінці якого знаходилися два трони. На них розмістилася королева Агнета та король Раймунд. Дякую Октавії за короткий екскурс членами королівської родини. А також серіалам за базові знання етикету.

Схиливши голову, я деякий час подумки готую промову.

- Ваша Королівська Величність, для мене велика честь знаходитися у цьому місці та бачити ваші обличчя.

Будь ласка, не відрубуйте мені голову.

- Леді Лейло, ми чули, що ви занедужали, - почала королева. - Сподіваюся, нічого серйозного?

- Ні, моя королево, - кажу, сама не розуміючи що. - Після довгої дороги я трохи втомилася, але зараз все добре.

Розглядаю їх золоті корони. Добре, що вони однакового розміру. Можливо, мені пощастило, і я не потрапила до країни, де панує жорстокий патріархат.

- Ваше з Крістіаном весілля з заплановане на другий тиждень травня, - заговорив король з таким самим темним волоссям, як і у старшого сина. - Ви складете обітниці у Церкві Святої Іраїди, після чого ми будемо чекати на вашу вагітність.

Королева кидає на свого чоловіка незадовільний погляд. Вона схожа на Нейтона, а от король - на Крістіана.

У-ф-ф.

- Я не розчарую Вас, Ваше Величносте, - кажу, оглядаючи золоті трони. Вони не менше двох метрів у висоту, от тільки трон королеви однозначно трохи менший.

- Сподіваюся. Нам потрібні спадкоємці. Якщо їх не даси ти, дасть хтось інший, - веде своє король.

З тим демоном Крістіаном ще й спати доведеться? Ох, ні. Мені ж усього сімнадцять! Напевно, у вісімнадцятому столітті це пізній вік для шлюбу.

- Увечері починається бал-маскарад. Тобі слід підготуватися, люба, - лагідно каже королева з русявим волоссям, яке акуратно сплетене позаду.

Я б дала цим двом років по сорок.

Попрощавшись, ми з Октавією лишаємо тронний зал.

- Не даси ти, дасть хтось інший, - обурено репетую, поки ми йдемо сходами нагору. - Я інкубатор дітонародження чи що?

- Ваше Високосте, про що Ви таке кажете? - здивовано питає Октавія.

- Ой, все. Сподіваюся, у мене є святкові сукні та маски?