Розділ 3

- Не поспішайте, моя леді! Господи, Ваше Високосте, принцесі не годиться бігати!

Та начхати!

Допоки лечу кам'яними коридорами, у животі починають пурхати метелики, передчуваючи щось казкове. Не можу дочекатися нашої з Крістіаном першої зустрічі. До того ж я виглядаю просто карколомно: легка, невагома ніжно-блакитна сукня та милі коричневі черевички.

За наступним поворотом з'являються парадні сходи. Посередині них пролягає червоний килим, який веде прямісінько до головного входу. Я піднімаю поділ своєї сукні і швиденько дрібочу вниз.

У той самий момент двері прочиняються і я бачу їх: інь та янь, ранок та ніч, янгол та демон. Абсолютні протилежності.

Тоді виникає логічне запитання: якого біса я тут роблю? Навіщо взагалі прибігла? Що ж тепер казати?

Октавія зупиняється позаду мене, а я акуратно кладу долоню на долоню, розміщуючи руки на своєму животі. Справжня дворянка.

Не смішно. Господи, що кажуть принцам? Двері за ними повільно зачиняються, а я все ще стою набравши води у рота.

- Ваше Високосте, - звертається до них Октавія, а я намагаюся усміхнутися, бігаючи поглядом з чорноволосого чоловіка на русявого хлопця. - Її Високість, принцеса Лейла з Бріану.

На обличчі русявого хлопчини одразу розцвітає усмішка. Так, це точно Крістіан! Господи, який же він гарний. А ці блакитні очі і веснянки...

- Приємно нарешті побачити Вас, Лейло, - каже він та простягує руку. На моєму обличчі розпливається усмішка, коли вуста хлопця торкаються моїх пальців. - Дозвольте представитися. Я - Нейтон.

Кутики моїх вуст нервово сіпаються, а погляд натрапляє на чоловікові поруч. Його волосся чорне, неначе смерть, а очі такі глибокі й темні, що тіло вкривається сиротами. Жодної усмішки, жодної привітності.

- Мені також дуже приємно, Нейтоне, - кажу, обернувшись до русявого.

- А це мій старший брат - принц Крістіан. Сподіваюся, на вас чекає щасливе подружнє життя.

- Та-а-ак, - тягну, хоча усередині все прямо-таки холоне. Старший принц й слова мені не каже. Просто йде геть коридором.

- Пробачте моєму братові. Він сильно втомився, - каже Нейтон, ласкаво усміхаючись.

Це просто неможливо! Чому з двох таких різних братів мені випав саме невихований та жахаючий чоловік?

- Ви вже встигли роздивитися палац? - питає Нейтон. - Впевнений, Вам сподобається бальний зал, оскільки сьогодні на Вашу честь, Лейло, влаштовують вечірнє торжество. Бал-маскарад!

Я сумно усміхаюся.

- Це справді чудово. Ми можемо перейти на «ти»?

- Звісно, так навіть краще. Тоді запрошую тебе, Лейло, на прогулянку нашим дивовижним палацом.