РОЗДІЛ 21

За дверима кабінету Дерека вже чекала Міранда. Вона стояла біля свого робочого місця так рівно, ніби навколо не було двох співробітників служби безпеки, представника юридичного відділу й відкритої коробки, в яку складали речі з її кабінету.

Телефон лежав окремо. Корпоративний ноутбук уже забрали. Пропуск більше не працював. Міранда трималася бездоганно. Саме так вона виглядала на найважчих переговорах: підборіддя трохи підняте, плечі розправлені, обличчя спокійне настільки, що люди зазвичай помічали небезпеку запізно.

Але Дерек знав її занадто давно. І бачив, як сильно вона стискає ручки сумки. Побачивши його, Міранда одразу перевела погляд на Ріда, який ішов поруч.

— З тобою він говорив.

Це було не питання. Рід зупинився.

— Містере Холт, я чекатиму біля вашого кабінету. У вас п’ять хвилин.

Дерек кивнув. Рід відійшов, хоча достатньо недалеко, щоб за потреби втрутитися. Міранда простежила за ним поглядом.

— Дуже делікатно.

— Рід сьогодні ще делікатніший, ніж міг би бути.

— Ти вже говориш їхніми фразами?

Дерек зітхнув.

— Мірандо, не починай.

— Я тільки хочу знати, чому тебе він удостоїв особистої розмови, а мені передав звільнення через юридичний відділ.

— Бо я був у його домі.

— За моїм планом.

— За нашим планом, — поправив Дерек. — Не треба зараз робити вигляд, що я був випадковим кур’єром. Я погодився.

На секунду в її очах промайнуло задоволення.

— Принаймні ти не намагаєшся виставити мене єдиною винною.

— Я намагаюся не брехати собі вдруге за добу.

Міранда уважніше подивилася на нього.

— Він тебе звільнив?

— Так.

— І ти просто це прийняв?

— А що саме ти пропонуєш? Лягти поперек входу?

— Ти десять років працював поруч із ним.

— Саме тому прекрасно розумію, коли розмова закінчена.

Міранда коротко засміялася. У тому сміхові не було нічого веселого.

— Дивовижно. Учора ти ще розумів, що відбувається з компанією, а сьогодні вже готовий чемно здати пропуск і подякувати за досвід.

— Я не дякував.

— Але підписав усе, що тобі дали.

Дерек помовчав.

— Так.

Її обличчя змінилося.

— Він зламав тебе швидше, ніж я думала.

— Ні. Я просто нарешті побачив, що саме ми зробили.

— Ми прибрали проблему.

— Ні, Мірандо. Ми прийшли в чужий дім, підробили підпис чоловіка й використали його тринадцятирічного сина, щоб змусити жінку піти.

— Не драматизуй.

Дерек подивився на неї довше. Ще вчора за столиком у клубі ті самі речі звучали майже логічно. Ризики. Репутація. Стабільність компанії. Повернення Себастіана до звичного режиму. Сьогодні він вперше почув їх без красивих назв. І вже не міг зробити вигляд, що не розуміє різниці.

— Я бачив Лео, коли він зрозумів, що Елара йде через нього.

Міранда відвела погляд.

— Хлопець переживе.

— Оце я теж собі сказав.

Вона знову подивилася на нього.

Дерек продовжив тихіше:

— А потім він наказав мені забиратися з дому. І я раптом зрозумів дуже просту річ: ми намагалися повернути Себастіана до життя, якого вже не існує. Навіть якби Елара не повернулася, Лео не став би тим самим хлопцем, який мовчки приймав усе, що дорослі вирішують за нього.

— Тобто тепер тринадцятирічна дитина визначає стратегію компанії?

— Ні. Але його батько нарешті перестав поводитися так, ніби компанія важливіша за все інше.

Міранда ледь примружилася.

— І це ти тепер вважаєш прогресом?

— Я вважаю прогресом те, що чоловік їде до школи, коли його сина принижують, замість того щоб чекати, поки ти владнаєш усе так, як зручно тобі.

Це влучило. Міранда стиснула ручки сумки сильніше.

— Дуже швидко ти став святим.

— Я не святий. Якби був, не сидів би зараз без роботи.

— Тоді перестань читати мені моралі.

Вона різко повернулася до коробки й поклала всередину невеликий блокнот. Дерек спостерігав за нею.

— Зупинися.

Міранда завмерла спиною до нього.

— Що?

— На цьому все. Ти втратила роботу. Я теж. Себастіан проводить аудит. Рід матиме всі матеріали. Усе, що ми зробили, розберуть по днях і годинах. Не роби нічого більше.

Вона повільно обернулася.

— Ти серйозно думаєш, що все закінчилося?

— Так.

— Тому що Кроуфорд так вирішив?

— Тому що ми перейшли межу ще вчора.

— Ти перейшов. Я ні.

Дерек навіть не відразу відповів.

— Мірандо, ти придумала використати Лео.

— І це спрацювало.

— На кілька годин.

— Вона пішла.

— А він повернув її.

У її очах щось спалахнуло. Ось воно. Не образа через роботу. Не страх через аудит. Елара. Сам факт, що після всього вона знову була в домі Кроуфордів.