РОЗДІЛ 18

Дерек Холт приїхав до дому Кроуфордів о четвертій пополудні. Він не ховався, не намагався обрати час, коли нікого не буде вдома, і не поводився як людина, яка збирається зробити щось, чим не варто пишатися. Під’їхав до головного входу так само спокійно, як робив це десятки разів раніше: у дорогому темному костюмі, з бездоганно рівним виразом обличчя і тонкою папкою в руці.

Саме ця звичність і робила його появу майже неправильною. Марта зустріла його в холі.

— Містера Кроуфорда ще немає вдома, містере Холт. Якщо це робоче питання, я можу передати, що ви приїжджали.

— Дякую, Марто, але сьогодні мені потрібно поговорити з місіс Кроуфорд. Це не займе багато часу.

Щось у його голосі змусило її насторожитися. Вона не стала розпитувати далі, лише затримала на ньому погляд і кивнула.

— Я повідомлю їй.

Елара спустилася за кілька хвилин. На ній була темно-синя сукня, одна з тих, що з’явилися в її гардеробі вже після весілля. Довге темне волосся вільно спадало на плечі, а на зап’ясті тонко блищав браслет, який Себастіан повернув їй напередодні.

Ще вранці вона сиділа за столом із ноутбуком, сперечалася з ним про власну консультаційну компанію, сміялася з його ревнощів до Келлера і серйозно пояснювала, чому Crawford Group теж доведеться пройти відбір, перш ніж стати її клієнтом.

Тепер у холі стояв Дерек із папкою. І від цього чомусь одразу стало не по собі.

— Містере Холт. Себастіан ще в офісі.

— Я знаю. Я приїхав саме до вас.

Елара перевела погляд на папку.

— Тоді кажіть.

Дерек підійшов до столика біля вітальні, поклав папку і відкрив її.

— Для Себастіана це рішення було непростим.

Елара насупилася.

— Яке рішення?

Він повернув до неї документ. Знайомий текст вона впізнала відразу. Шлюбна угода. Та сама, яку читала, погодила і кілька днів тому підписала. Унизу стояв її підпис. А поруч тепер був другий.

Себастіан Кроуфорд.

Елара дивилася на нього кілька довгих секунд, перш ніж підняти очі.

— Що сталося?

Дерек не став ходити навколо.

— Ваш батько погрожує зробити цей шлюб публічним скандалом. Він готовий втягнути пресу, партнерів Crawford Group, школу Лео і домагатися перевірки умов, у яких живе хлопець. Якщо подати достатньо серйозну скаргу, до родини можуть прийти соціальні служби, почати розмовляти з персоналом, адміністрацією школи, самим Лео.

Елара мовчала.

— У школі вже були бійки й конфлікти, — продовжив Дерек. — Вашу недавню розмову з директором за бажання теж можна перекрутити й представити як ознаку нестабільної ситуації в сім’ї. Піднімуть старі інциденти, історію матері Лео, його поведінку, булінг, усе, що бодай якось можна використати.

— Це брехня.

— Безумовно. Але перевірка починається не після того, як хтось довів правду. Іноді достатньо самого звинувачення, щоб дитина вже опинилася посеред дорослого конфлікту.

Дерек говорив рівно, майже по-діловому, ніби пояснював ризики чергової угоди, та чим довше він говорив, тим чіткіше Елара розуміла, чому перед нею лежить підписаний документ.

Лео.

Ось куди вдарив Генрі. І раптом у пам’яті спливла одна з найперших розмов із Себастіаном. Тоді між ними ще не було нічого з того, що з’явилося пізніше: ні гарячих поцілунків, після яких вони обоє робили вигляд, що все ще чудово контролюють ситуацію, ні ночей, проведених разом, ні сімейних сніданків із суперечками, жартами й підколами, ні телескопа, який лише за один вечір приніс Лео стільки захвату, а всьому дому — стільки сміху й тепла.

Тоді була лише домовленість. І одна умова Себастіана, яку він вимовив так, що Елара відразу зрозуміла: тут переговорів не буде.

Якщо цей шлюб почне шкодити Лео, він закінчиться. Вона погодилася без вагань. Бо на той момент це здавалося простим. Тепер умова повернулася. Тільки тепер у неї вже було що втрачати.

— Ваш батько прекрасно розуміє, що Себастіан витримає удар по бізнесу, грошах чи власній репутації, — тихіше сказав Дерек. — Тому він натиснув на єдине, чим Себастіан ніколи не ризикуватиме. На сина.

Елара повільно опустила погляд на підпис. Вона знала Себастіана. Знала чоловіка, який сам виховував Лео всі ці роки. Який сказав синові, що відповість на його дзвінок навіть посеред угоди на сто мільйонів. Який міг програти компанію, побудувати іншу, пережити скандал і почати все спочатку.

Але не поставити на кін Лео. Тому Елара повірила. Не Дереку. Навіть не паперу. Себастіану. Якщо після всього, що між ними сталося, він усе-таки поставив тут свій підпис, значить, вважав загрозу для сина реальною.

— Він хоче, щоб я пішла сьогодні?

— Так.

— До його повернення?

Дерек трохи помовчав.

— Так буде краще.

Елара прикрила очі лише на мить, а потім спокійно закрила папку.

— Добре.

Оце «добре» чомусь прозвучало гірше, ніж якби вона закричала. Дерек знав, що Міранда мала рацію: Елара піде сама, якщо повірить, що її присутність шкодить Лео. Але тепер, стоячи перед нею, він уперше відчув, наскільки брудно виглядає все те, що ще вчора за столиком приватного клубу називалося просто способом повернути ситуацію під контроль. Він дістав із внутрішньої кишені тонку чорну картку.