РОЗДІЛ 17

Наступного ранку Лео поїхав до школи настільки задоволений життям, що Марта двічі подивилася йому вслід, ніби підозрювала підміну дитини.

Він не бурчав через ранній підйом. Не сперечався через сніданок. І навіть не заявив, що школа — застаріла форма інтелектуального насильства. Уже біля дверей лише повернувся до Елари й дуже серйозно попередив:

— Увечері Сатурн.

— Я записала у свій надзвичайно напружений графік.

— Тільки не запізнюйся.

Елара підняла руку.

— Урочисто обіцяю не змушувати планету чекати.

Лео задоволено кивнув і вийшов. За хвилину машина зникла за воротами. Себастіан допив каву й подивився на годинник.

— Мені теж час.

— Співчуваю.

— Моїй роботі?

— Тобі. Робота хоча б не усвідомлює, скільки часу проводить з тобою.

Він уже збирався відповісти, коли помітив, що Елара потягнула до себе ноутбук. Відкрила. Через кілька секунд її обличчя стало таким зосередженим, ніби перед нею лежала чергова угода на кілька мільйонів.

Себастіан застебнув піджак. Почекав. Елара не підняла голови. Він підійшов ближче.

— Що ти робиш?

— Намагаюся не потонути в бюрократії.

Себастіан глянув на екран.

— Якій саме?

— Тій, яку придумали люди, щоб перевірити, наскільки сильно ти насправді хочеш чесно заробляти гроші.

Він перестав дивитися на годинник.

— Тепер мені цікаво.

Елара клацнула ще одну вкладку.

— Я хочу працювати.

— Я це вже зрозумів.

— Ні. Ти зрозумів, що я хочу мати власний дохід. А я зараз говорю про дещо більше.

Вона нарешті підняла на нього очі.

— Я не збираюся сидіти вдома просто тому, що випадково одружилася з чоловіком, у якого достатньо грошей, щоб я могла більше ніколи нічого не робити.

— «Випадково»?

— Не чіпляйся до другорядних деталей.

— Наш шлюб став другорядною деталлю?

— У моїй блискучій промові про професійне майбутнє — так.

Себастіан відсунув стілець і сів навпроти.

— Добре. Тоді продовжуй блискучу промову.

Елара повернула ноутбук трохи до себе.

— Я вчора довго думала про те, що ти сказав.

— Про відсотки за браслет?

— Про власний дохід.

— Шкода. Мені більше подобалася тема відсотків.

— До неї ще повернемося.

Вона всміхнулася, але майже одразу стала серйозною.

— Генрі забрав у мене рахунки. Машину. Доступ до того життя, яке оплачував. Може дуже старатися зробити так, щоб прізвище Морріс більше не відкривало мені двері.

Вона торкнулася пальцем скроні.

— Але цього він забрати не може.

Себастіан мовчав.

— Я маю хорошу освіту. Знаю кілька мов. Я роками вчилася читати не тільки договори, а й людей, ринки, переговори. І в твоєму офісі я раптом зрозуміла одну дуже просту річ.

— Яку?

— У великих компаніях усі страшенно розумні окремо.

Себастіан звів брову.

— Початок багатообіцяючий.

— Юристи бачать юридичний ризик. Фінансисти бачать цифри. Комерційний відділ бачить, скільки можна заробити. Люди, які ведуть міжнародні переговори, думають про партнерів і ринок. Перекладачі стежать за мовою.

Вона нахилилася трохи вперед.

— А потім усі ці дуже розумні люди складають свої частини в один документ і дивуються, чому пункт двадцять сім раптом дружить із пунктом сорок два проти компанії.

На губах Себастіана з’явилася усмішка.

— Знайома ситуація.

— Саме так.

Очі Елари вже загорілися.

— А я бачу ці стики. Можу взяти всю угоду цілком — юридичну структуру, фінансову, комерційну, мовні версії, культурний контекст переговорів — і подивитися, де одна частина починає суперечити іншій.

— Як із японським додатком.

— Як із японським додатком. І як з угодою Келлера.

— Отже, ти хочеш консалтинг.

— Саме так. Невелику практику для початку. Я сама, ноутбук і, можливо, дуже оптимістичний сайт.

Себастіан тихо засміявся.

— Серйозна структура.

— Не всі починали з поверху в центрі міста й таблички Crawford Group над входом.

— Я теж не починав.

— Отже, тим більше не заважай мені отримати власні професійні травми.

Він дивився на неї вже без усмішки. Не тому, що не схвалював. Навпаки. Тепер він дуже чітко бачив її. Не доньку Генрі Морріса. Не жінку, яка одного вечора попросила його одружитися з нею. Не свою дружину. Елару.

Людину, якій справді було що продавати цьому світу — і для цього їй не потрібен був ні батьків гаманець, ні його прізвище.

— Crawford Group може запропонувати тобі роботу хоч сьогодні.

Елара навіть не задумалася.

— Ні.

— Дуже швидко.

— Я вже думала про це.