Розділ 22

Арія вийшла з намету якраз у ту мить, коли перше проміння сонця розрізало туман над горами. Вона спала лише кілька годин, але відчувала таку легкість, якої не знала з самого початку війни. Першим, кого вона побачила, був Тео. Він стояв біля оглядової вежі, тримаючи в руках дві залізні кружки, від яких ішла пара.
Він не обернувся, але Арія знала: він відчув її наближення задовго до того, як почувся хрускіт гравію під її берцями.
     — Ти вчасно. Кава ще не встигла стати крижаною, — промовив він, простягаючи їй кружку.
Їхні пальці зустрілися на шорсткому металі. Цього разу Арія не відсмикнула руку. Вона відчула впевнене тепло його шкіри, і цей короткий контакт був красномовнішим за будь-яку стратегію наступу.
       — Ти не спав усю ніч, — зауважила вона, придивляючись до його обличчя. У його очах була втома, але не виснаження. — Чому ти не розбудив мене на перезмінку?
Тео нарешті подивився на неї. Його погляд був м’яким, але в ньому з’явилася нова, владна нотка захисника.
       — Бо сьогодні ти виглядаєш так, ніби нарешті повернулася з тривалого відрядження додому, — тихо відповів він. — Мені подобається цей світ у твоїх очах, Арі.
Арія відпила ковток гіркої рідини, намагаючись приховати усмішку, що мимоволі з’явилася на губах. Раніше вона б сприйняла це як слабкість, але сьогодні це відчувалося як сила. Їхня взаємодія змінилася: зникла професійна дистанція "солдат — солдат", поступившись місцем чомусь значно вищому.
Аяна вийшла з намету, щільно загорнута в теплу ковдру, попри те, що надворі вже панувала задушлива, липка спека. Її голос пролунав хрипко, наче надтріснуте скло:
      — Вибач, Арі… я зіпсувала тобі ранок.
       — Прийде ж тобі в голову ще якась дурниця… — пробурчала подруга, ховаючи за похмурістю щире хвилювання. Для Арії Аяна була як перша порція міцної кави — гірка, необхідна і така, що повертає до життя.
Тео, спостерігаючи за ними з теплою усмішкою, м’яко забрав чашку з рук Арії й віддав її Аяні, а свою — простягнув Арі.
      — Вона зараз стала трішки смачнішою, — прошепотів він.
Арія миттєво зрозуміла натяк на те, що він пив із цієї чашки, і густий рум’янець вкрив її щоки. Але ідилію розірвав Юрій. Він вивалився з намету — важкий, незграбний, наче ведмідь, що прокинувся не в тому настрої й готовий трощити все на своєму шляху.
Аяна спостерігала за його наближенням з неприхованою огидою.
      — Можна я його просто застрелю? — хрипко процідила вона.
Юрій, почувши її голос, сприйняв це як запрошення. Він підійшов впритул, нависаючи над нею з нахабною, сальною усмішкою:
      — Є один спосіб вилікуватися від хвороби, крихітко. Дуже пристрасний і неймовірно ефективний. Показати?
У цей момент до гурту підійшли Лін і Кей. Вони почули кожне слово, і повітря навколо них миттєво стало електричним.
        — Та невже! — вигукнула Аяна, чхаючи й ледь стримуючи сміх крізь накочену втому.
          — Хочеш, продемонструю? — Юрій зробив повільний крок до неї, його голос був липким, наче патока.
Лін завмер. Його очі спалахнули таким лютим, зловісним вогнем, що здавалося, трава під його ногами почне обвуглюватися.
          — То це про цього "красавчика" вона казала?! — прошипів він крізь зуби Лін, звертаючись до Кея. — Вона що, за ці три роки зовсім осліпла?!
Кей, спостерігаючи за братом, ледве стримувався, щоб не розреготатися на весь табір.
           — Хочу… я дуже хочу побачити… — хрипко відповіла Аяна, а потім, зібравши залишки волі, вигукнула: — Як ти каменем ідеш на дно!
           — Ти такого, як я, ніколи не знайдеш! Не будь дурною! — гаркнув Юрій, намагаючись втримати залишки своєї пихи.
             — І буду дякувати Всесвіту за це ще не одне життя! — викрикнула Аяна. Її голос був слабким, але в ньому звучала незламна гідність.
Юрій, не втрачаючи надії, пробурмотів:
            — Ну добре, виплеснули агресію… Тепер, може, перейдемо до лікування?
          — А-а-а-а! — Аяна вже не мала сил сперечатися. — Просто заберіть його від мене!
Вона розвернулася і зустрілася поглядом з Ліном. Його кулаки були стиснуті так, що побіліли кісточки пальців, він був готовий розірвати Юрія на шматки. Але Кей і Тео зреагували швидше — вони підхопили Юрія під руки й технічно відтягнули його трохи далі від гріха.
Арія, кидаючи через плече глузливе: "Нехай би вже пояснив, що за метод…", пішла слідом за Тео.
Аяна ж залишилася стояти, відчуваючи, як калатає серце. Вона бачила Ліна — напруженого, ревнивого і такого небезпечно рідного, готового стерти в порох будь-кого за один її косий погляд.
            — Лін?.. — хрипко, майже злякано прошепотіла Аяна, дивлячись на те, як гнів повільно витісняється болем у його очах.
            — Хто той "красавчик? То він був? — непохитно, зі сталевою ноткою запитав він, наче це було найважливіше питання в його житті. Йому потрібно було почути це саме зараз, серед цього бруду та пилу.
             — Ти! — твердо, без тіні вагань відповіла вона, дивлячись прямо в його зіниці. — Друге життя поспіль ти — єдиний, кого я хочу звабити… єдиний, заради кого я взагалі погоджуюся жити.
Сили остаточно покинули її тіло, і вона почала повільно опускатися на розпечену землю. Лін відчув, як його власна гордість розсипається на порох. Яким же сліпим і нерозумним він був, дозволяючи ревнощам затьмарювати те, що було очевидним! Серце стиснулося від пекучої провини. Він миттєво опинився поруч, підхопив її на руки — невагому, гарячу від лихоманки — і поніс до намету, притискаючи до грудей, як найбільший скарб усесвіту.
Він обережно поклав її на койку, намагаючись діяти якомога ніжніше своїми загрубілими руками. Лін уже збирався піти, щоб принести води чи знайти медикаменти, але Аяна слабко схопила його за руку. Її пальці тремтіли, але в цьому жесті було стільки благання, що він не зміг поворухнутися.
           — Хоча б ще трішки… побудь зі мною, — прошепотіла вона, і в цьому тихому голосі було стільки відчаю й ніжності, що в наметі, здавалося, забракло повітря.
Лін завмер. Йому більше не потрібні були пояснення чи стратегії. Він опустився поруч на коліна, накрив її долоню своєю і просто залишився там — слухати її переривчастий подих і відчувати, як їхні понівечені розлукою серця нарешті знову знаходять спільний, єдиний на двох ритм..