Розділ 18

Цей ранок у Цзінхаї мав присмак вишуканого десерту, поданого на краю прірви. Тео чекав на неї біля крихітної кав’ярні, що тулилася до похмурих бетонних стін штабу. Вони пили каву — чорну, як обсидіан у його очах, і таку ж міцну, як і напруга між ними. Кожен ковток здавався Арії актом непокори проти хаосу, що вирував за межами цього ідеального столика.
Тео був бездоганним. Його уважність була не просто ввічливістю — це було полювання за кожним її подихом, за кожною випадковою думкою, що відбивалася в її очах. Коли вони рушили неспішною ходою вздовж Нейху, Арія раптом усвідомила: вона більше не хоче бути лише глядачем у цій військовій драмі. Усередині неї, під ритмічний стукіт серця, народилося сталеве рішення — Військова академія. Вона не скаже йому про це зараз. Нехай це стане її таємним щитом. Вона навчиться тримати зброю так само впевнено, як він тримає свій аристократичний спокій.
Але ідилію розрізав звук, від якого повітря навколо завібрувало металом.
З-за рогу будівлі, вибиваючи крок, виринула штурмова група. Важкі бронежилети, шоломи, прихована за масками холодна байдужість — вони відправлялися на поєдинок, у саме пекло острова. Цей загін пронісся повз них, наче тінь майбутньої бурі, залишаючи по собі запах озону та мастила.
Тео миттєво змінився. Його лінива грація хижака перетворилася на граничну концентрацію воїна. Він зупинився, перегороджуючи Арії шлях до цієї похмурої процесії, і повільно взяв її руку. Його довгі, тонкі пальці піаніста на мить стиснули її долоню сильніше, ніж того вимагав етикет.
Він підніс її руку до своїх губ. Дотик був гарячим, майже обпікаючим на фоні ранкової прохолоди.
       — На цьому острові 'завтра"—це розкіш, яку ми не завжди можемо собі дозволити, — промовив він, і його асиметричний погляд на мить став непроникним, як ніч. — Але я буду сподіватися на нашу зустріч.....
Арія дивилася, як він відходить, і відчувала, як усередині неї остаточно зачиняються двері в минуле життя...
Наступного ранку. Аяна прийшла до Селі. Директорка уважно оглянула девайси.
       — Спрацював захист від вологи, — констатувала вона, простягаючи дівчині новий набір. — Як там дівчатка?
       — Добре… вони неймовірні, — Аяна посміхнулася, і в її голосі забриніла тепла ніжність, яка, втім, швидко згасла під наступним питанням.
       — А як ти дісталася до центру? — стурбовано запитала Селі.
Щоки Аяни миттєво спалахнули. Пам’ять про вчорашній поцілунок і тепле дихання Ліна обпекла її зсередини.
        — Брат військового Кея… він підвіз мене, — ледь чутно відповіла вона.
      — О, то ви познайомилися? Це чудово! — Селі, не помітивши зніяковіння дівчини, простягнула їй бланк. — Віднеси це йому. Кея завтра виписують, але він має здати фінальні аналізи.
Аяна застигла. Серце розкололося навпіл. Радість за одужання Кея змішалася з крижаним уколом: виписка означала кінець їхніх випадкових зустрічей з Ліном. Вона важко зітхнула і, опанувавши себе, вирушила до палати.
Її кроки були важкими, наче ноги налилися свинцем. Біля дверей сусідньої кімнати вона раптом почула знайомий голос, що вібрував від роздратування:
     — Навіщо ти прийшла, Сюзі? — це був Лін.
       — Любий, ми ж скоро станемо родиною! — солодкий, владний голос Сюзі розрізав повітря. — Як я можу не провідати брата мого чоловіка?
Аяна відчула, як світ навколо неї руйнується. "Якщо він щасливий з нею... я не маю права ставати на заваді", — подумала вона, відчуваючи, як у душі осідає важкий, холодний камінь. Та неочікувано вона почула стукіт каблуків, тому поспіхом вона забігла до першої палати й побачила там Кея.  
         — Ти виглядаєш так, ніби побачила привида, — зауважив Кей, прискіпливо вдивляючись у її обличчя.
          — Мені... просто недобре. Мабуть, щось не те з’їла, — збрехала вона, уникаючи його погляду. — Вітаю, вас завтра виписують. Ось направлення на аналізи.
           — А не забагато для однієї ночі? — спробував пожартувати Кей, відчуваючи напругу.
Аяна натягнула слабку посмішку, але в цю мить двері розчинилися. До палати увійшли Лін і Сюзі. Аяна заціпеніла. Сюзі тримала Ліна за руку — демонстративно, впевнено, наче заявляючи свої права на цей трофей. Вона щось жваво щебетала, тягнучи його до ліжка Кея, але для Аяни всі звуки перетворилися на білий шум.
          — Я... я пришлю медсестру, — кинула вона, відчуваючи, що задихається.
Вона вибігла з палати, наче з вогню. Лін смикнувся було слідом, його очі кричали про допомогу, але залізна хватка Сюзі зупинила його. Вона не дала йому зробити жодного кроку, міцно прикувавши до свого світу, де не було місця для Аяни
Протягом усього дня Лін так і не зміг знайти Аяну, щоб поговорити й попросити пробачення. Його душу роз’їдала тривога, але він знав одне: він не здасться. Бо втратити її означало б для нього померти.  
Наступного ранку Селі знову попросила Аяну віднести бланки Кею. Дівчина йшла, затамувавши подих, але доля приготувала їй нещадне зіткнення. Сюзі чекала на неї в коридорі — холодна, бездоганна і смертоносна у своїй впевненості.
     — Я не знаю, хто ти, але раджу більше не вештатися біля мого чоловіка, — її голос прозвучав як удар батога, а очі випалювали крижаним вогнем.
Аяна випрямила спину, намагаючись втримати рештки гідності:
     — Твого? Я щось не помітила на ньому твого клейма.
Сюзі зневажливо всміхнулася, і ця посмішка була страшнішою за крик.
      — Ти не розумієш? Ви з різних світів. Ти — ніхто, безіменна дівчина, що навіть мови нашої не знає. Ти — лише перешкода на його шляху до величі. Як ти уявляєш ваше майбутнє. ?
       — Без тебе воно було б набагато радіснішим, — відбила Аяна, хоча всередині все тремтіло.
       — Якщо ти не зникнеш, він загине! — раптом виплюнула Сюзі, і в її голосі почулася справжня отрута. — Ми уклали контракт. Я роблю його світовою зіркою, а натомість він стає моїм чоловіком. І головне — я маю важелі, щоб його не відправили назад у пекло війни. Але якщо ти будеш плутатися під ногами… я можу передумати.
Аяна заціпеніла. Ці слова вдарили в саме серце — туди, де жив страх за його життя. Вона побачила в очах Сюзі не просто ревнощі, а холодний розрахунок хижака.
      — Я зрозуміла… — тихо, майже неживо промовила вона, простягаючи папери. — Передай це Кею. Це амбулаторний лист.
За хвилину Аяна вже була в кабінеті Селі. Вона увійшла без стуку, з обличчям, наче висіченим із сірого каменю.
      — Аю, мила, що сталося? — скрикнула директорка.
      — Я… я дуже сумую за Мрією, — Аяна спробувала посміхнутися, але це було схоже на гримасу болю. — Я хочу вчитися з нею. Можна мені полетіти вже зараз?
Селі побачила в її очах справжню катастрофу. Вона лише важко зітхнула і мовчки кивнула, розуміючи: іноді любов — це втеча. Через двадцять хвилин Аяна вже сиділа в машині Романа, назавжди залишаючи позаду білі стіни, що стали свідками її короткого щастя.
У цей час у палаті Кея розгорталася інша драма.
      — Де Аяна?! — гаркнув військовий, коли Сюзі увійшла до нього з фальшивою посмішкою.
      — Звідки мені знати? Пішла собі, — легковажно кинула вона.
       — Я все чув! — голос Кея прогримів, як постріл.
Саме в цю мить на порозі з’явився Лін. Кей не став пом’якшувати кути — він у деталях розповів про шантаж Сюзі. Лін на мить застиг, його обличчя стало білим від люті, а потім він вискочив у коридор, не розбираючи дороги.
Біля її порожньої кімнати він зустрів Селі. Вона подивилася на нього з невимовним жалем і тихо промовила:
— Вона поїхала, Ліне…
Світ навколо нього здригнувся і розсипався на тисячі гострих уламків. Він запізнився.