Навколо міста Белз хмари густішали. Після від'їзду князя, патрулі посилилися, обшукували всі будинки, кожну вулицю, в пошуках чужинців, що прибули нещодавно. Усіх їх заарештовували і поміщали у спеціально обладнані в'язниці. Ці в'язниці були не чим іншим, як камерами для тортур. Усіх більш менш підходящих персон, садили на прив'язь, щоб ті відчули свою нікчемність, морили голодом і сном, не дозволяючи заснути. Якщо цього було мало, били і поміщали в кімнатку, яка була скоріше труною. Розмір цієї кімнати дозволяв стояти, сісти було неможливо, світло не проникало зовсім. Без сну, тарілки супу, і можливості сісти, кожен визнавав свою провину, навіть якщо спочатку він готовий був померти та не взяти на себе те, чого не робив. Всі ми сильні духом, до моменту, поки не втратимо комфортне життя. Але все ж таки знаходилися і ті, хто не піддавався таким тортурам. Для них були створені спеціальні механізми, розтягування, різання, проколювання, після яких, навіть найсильніші та найвитриваліші, плакали як маленькі дівчата.
Але що ж вони робили з цією купою винних, адже було відомо, що це справа рук однієї людини. Усіх хто визнав провину відправляли до в'язниці, яка знаходилася далеко від міста, вище по течії. Називалася ця в'язниця Залізна діва. Вона славилася тим, що з неї неможливо втекти живим. Сама в'язниця височіла над річкою, впиваючись у самісіньке дно металевими палями, прямо по центру її русла. Той, хто намагався втекти, повинний зістрибнути і неминуче розбитися об пороги. Якщо вдавалося вижити після падіння, зносило потоком об каміння. Але якщо й цього було недостатньо, тоді той, хто побажав тікати, потрапляв у натягнуту, вздовж річки, шиповану металеву сітку. Потік притискав людину до сітки, яка впивалася в плоть своїми гострими шипами. Як і кожна рибальська сіть, у цій були свої рибалки, що стоять по обидва боки,та мають при собі арбалети. Не траплялося ще такого, щоб хтось, добираючись до засідки, залишався живим. Але якби таке й сталося, то ці лучники все завершували кількома точними пострілами.
Задзвенів дзвін, це сигнал, про те, що хтось намагається втекти. Охорона заворушилася, піднявся крик ув'язнених, загавкали пси. Ця ніч особливо темна. У цьому мороку видніються лише вогники ліхтарів. Велика тінь із гулом ляснула у воду.
Ситуація на вулицях Белз, ставала все напруженішою, люди нервують, адже навколо вештаються солдати в пошуках злочинця, яким може стати кожен без вини винний.
Гліб спустився до річки, людей було небагато, кілька рибалок та працівників причалу.
Гліб пройшов уздовж річки. Помітивши на собі підозрілі погляди солдатів, розвернувся і попрямував до корчми. Навіть ходити стало небезпечно. Іти довелося повільно, постукуючи землю своєю палицею ... всього лише необхідність прикриття. Скоса оглядаючись, Глібу здалося, що хтось із солдатів пішов за ним. Обертатися не можна, інакше можуть запідозрити. На зустріч вийшли троє солдатів. Гліб ішов не повертаючи прямісінько на них. Вони зіткнулися.
#109 в Фантастика
#30 в Бойова фантастика
бої і виживання, суперсила, любов випробування сильний герой
Відредаговано: 13.08.2022