Приречені

Відбір.

  • - Що за звірі! Але навіщо вони це роблять, адже можна живими доставити. - Гліб лежав на своєму скрипучому ліжку, яке раз у раз видавало пронизливий скрип.
  • - я спочатку теж не міг зрозуміти, крім того це досить небезпечно, якщо люди дізнаються, може піднятися бунт, кому сподобатися знати, що їх ріжуть як свиней.
  • - от і я про те ж - Іллюша сидів на краєчку столу, його маленькі ніжки звисали і грайливо гойдалися.
  • - я думаю вони їх консервують. - Іллюша завмер.
  • - як це консервують?
  • - ти взагалі знаєш, навіщо канібали їдять людей.
  • - що за дурне питання, що б з голоду не вмерти.
  • - це ясно, але ти правий лише на половину. Канібали колись були людьми, але здобули силу за рахунок людської душі, щоб цю силу підтримувати, матеріальної їжі не достатньо, їм потрібні душі, точніше енергія душі, адже душа це суцільна енергія.
  • - допустимо це так, але я все одно не розумію навіщо консервувати?
  • - забрати енергію у душі не так і просто, вона вміє брикатися; ці тари, спрямовані на придушення волі, тоді її простіше поглинути, і віддача сильніша.
  • - це жах якийсь, і що ти з ними робитимеш?
  • - я їх убив - Іллюша подивився на нього своїми маленькими очима, які наповнилися жахом усвідомлення того, що відбувається.
  • - для них це найкращий варіант, вони так чи інакше не житимуть; потрапивши в кокон, ти стаєш його заручником, якщо витягти тіло з кокона, воно одразу помре; смерть від мого кинджала, дозволить їхнім душам переродитись.

 

У вікно заглянуло сонечко. Вчорашньої зливи начебто й не було. Гліб не спав, він не міг заснути, його не полишала думка про нічну прогулянку. Іллюша ж навпроти, безтурботно хропів, зовсім як дитя, бо півночі він пильнував. Після приходу Гліба, цей маленький домовик одразу й повалився на ліжко, забувши про всі переживання, і навіть не дивлячись на страшну розповідь про моторошний підвал. Гліб не став будити його, і до того ж тягатися з ним було небезпечно, він увесь час говорив. Хоч звичайні люди не могли чути голос домовика, його чув Гліб і це відволікало, він міг забутися і відповісти на дурне зовсім не важливе питання, перехожі побачивши це могли запідозрити недобре.

Зібравшись, Гліб вийшов.

  • - добрий ранок, ви прокинулися - господар уже не здавався таким привітним як учора, він змінився, додалося зарозумілості.
  • - доброго ранку, як бачите - Гліб підійшов до столика де сидів Панас, навмисне вдарився об нього, адже він сліпий.
  • - ви не повірите, але вчора в мене зовсім вилетіло з голови запитати, як вас величати, я думаю всьому виною погода, яка на нас старих справляє сильний вплив, вам то молодим не зрозуміти - він дивився в упор на Гліба, намагаючись побачити щось, ніби хотів зазирнути у саму душу. Гліб мав маленьку перевагу, маючи вигляд сліпого, він міг не боятися того, що хтось помітить як він розглядає тебе, плюс до цього співрозмовник думаючи що перед ним сліпий зовсім не приховує своє обличчя, не намагаються корчити приємну і доброзичливу гримасу, вони показують свою справжню сутність. .
  • - мене ? Просто Гліб, а вас я знаю як звуть, мені вахтові на мосту про вас розповіли - Панас зморщився, ніби лимон з'їв.
  • - ось ще, язики в них довгі, багато чого розповідають, не знаю я там нікого, і ви нікого не слухайте, це все нісенітниця.
  • - дурниця кажеш, а то що ти йому з кожного наведеного ним відвідувача відсоток винен, теж нісенітниця - п'яниця встряв в розмову.
  • - що ти мелеш, бовдур, це він тобі таку нісенітницю сказав, так ось передай йому що нічого я йому не винен, а то що він вигадав нехай засуне знаєш куди.
  • - я тебе вперше тут бачу, ти не місцевий? - звернувся п'яниця до Гліба.
  • - я тільки з учорашнього дня тут, тимчасовий гість так би мовити.
  • - лізуть сюди, різні, що вам усім удома не сидиться, ти чув, що вночі сталося? Панас!... чув? Запитую тебе.
  • - коли б я що почув, я вночі сплю, це ти вічно носа скрізь свого суєш.
  • - цієї ночі, хтось, і я впевнений, що цей хтось приїжджий, цьому можете повірити, чуєчка є... цієї ночі порізали відібраних для підношення королю канібалів.
  • - як! не може такого бути…
  • - ще як може ... і хотів би додати, найжорстокішим чином - Гліб стояв і слухав, збоку здавалося, що ця новина його нітрохи не чіпає, він також помітив, що Маша, на мить, як почула про нічну подію, зиркнула на нього, але тут же відвела погляд.
  • - але як?
  • - не можу сказати точно, це лише чутки, але кажуть через дах заліз... порубав усіх хто там був найжорстокішим чином, але цього йому було мало, він ще й розчленував відібраних, уявляєш як якусь тварину; тільки Миколка вижив, йому пощастило на вулиці стояти, вхід охороняти.
  • - який жах. - п'яниця підвівся з стільця, і підійшов до Гліба, притулившись до нього майже впритул.
  • - ось ти, кажеш учора приїхав, що ти цієї ночі робив?
  • - ти давай там легше, чув, не бачиш, що людина інвалід, сліпоту має.
  • - я вночі спав - спокійно відповів Гліб ... п'яниця подумавши сів назад.
  • - інвалід це алібі, нічого не скажеш, але все одно приїжджі нехай удома сидять, це…- далі він відпив із склянки залишки,  щось пробурчав і продовжив. – сьогодні відбудеться новий відбір у храмі.
  • - чортів ублюдок, нехай шукають того хто це зробив і його відправляють, чому ми повинні через нього страждати.
  • - що за відбір? – перепитав Гліб.
  • - а що, там, звідки ти родом відбори не проходять?
  • - та закриєшся ти вже нарешті, викину тебе якщо будеш і далі хамити моїм гостям.
  • - я кочівником живу, далеко від людей ... зі своєю то недугою, землянка у мене була, пару овечок і город ...
  • - ось тобі на, кочівник значить, а що ж ти вирішив у такий шлях податися?
  • - у мене вибору не було, розбійники напали, побили, землянку спалили, ось тільки грошей дякувати богові не знайшли... коли ті втекли, я тут же гроші й відкопав, тепер ось подорожую ліки продаю, які сам і роблю.
  • - ліки кажеш - Панас задумливо почухав підборіддя, п'яниця може бути щось і сказав, але вже не міг.
  • - так точно, може хочете щось для себе?
  • - ні, не треба, хвала богам, я здоровий як бик.
  • - я за вас радий...так що там із відбором, ви не сказали?
  • - що там говорити, жахливий захід, де збирають найвідданіших віруючих, і оголошують п'ять нових жертв для короля канібалів.
  • - Ви підете?
  • - хто? я?...ще чого....я вважаю… - він різко зупинився ніби згадав - взагалі яка твоя справа, нехай що хочуть там і роблять, у мене діл по горло, витрачати на якісь зборища, без мене впораються.
  • - чого ви відразу так брутально, скажіть мені тоді як туди пройти, мені знаєте,  складно орієнтуватися, ну ви розумієте…
  • - йди по доріжці з колод угору, всі ці доріжки ведуть в одне місце, в храм, не заблукаєш. - Гліб нахилив голову, і вийшов, слідом за ним проводила поглядом Маша.
  • - ти чого стоїш байдикуєш - крикнув Панас, та одразу ж, без заперечень взялася до роботи.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше