11. Партія

«Нестача інформації змушує діяти наосліп. Надлишок інформації - засліплює». Стюарт Тертон. Журналіст-фрілансер, письменник. 2018 рік. 

Хазан грузла шпильками в газоні і швидше пропускала фоном хитромудрі цитати співрозмовників, що перед один одним вихвалялися сучасним чтивом. Але зміст почутого сам знаходив її. Все, що відбувалося з ними дотепер - рандомні наміри наосліп... Зараз же її просто засліпила його достеменна реакція - грубість і обурення, адже вони межували зі справжніми почуттями. Ревнощі і закоханість... Залежність! Це усвідомлення було схоже на маленький оргазм. Тіло Хазан вібрувало під сукнею і вона сховала долоні у вигинах ліктів, щоб не видати своє тремтіння. «Тільки б він тепер не пішов» думала дівчина. Аллах-Аллах, годину тому вона просила Всевишнього рівно про інше. 

І Ягиз не пішов. Вийшовши надвір, він смачно відкусив кінчик сигари, не маючи під руками спеціальних щипців, і довго прикурював її, хаотично обертаючи перед вогнем. У парадних сходинок будинку... під викривальним поглядом молодшого брата. Сінан старанно й мовчки чекав на відповідь, бо знав, що повторювати питання безглуздо. 

— Ти сподіваєшся на брудні подробиці? - нарешті чоловік не витримав. 

— Хоч би на чисті. 

— Навряд чи ми матимемо великосвітську розмову. — Ягиз курив у затяг і косився на хвіртку в сад, звідки перестав лунати галас. Отже всі перемістилися у вітальню. 

— Ти вийшов з коридору прислуги після заміжньої пані. Дійсно, світського тут обмаль. Але якщо ти думаєш, що я один це помітив... 

— Мені начхати. Невже не очевидно? 

Старший відповідав зухвало і не мав наміру продовжувати розмову, а Сінан повільно, але вірно охренівав далі. Немає межі людським здібностям, і власноруч обмеживши брата його звичками, він і не підозрював, що той здатний на більше. На таке! 

У кучерявого наче відібрали геймпад і дали безкоштовний майстер-клас. І хто? Не цинік мізантроп Егемен, на чий рахунок багато хто ліниво помилявся, а ідеаліст і теоретик, прихований мрійник, яким він був насправді. М'яка усмішка і здивовані очі не сходили з лиця Сінана... і він захоплювався. 

У той же час, розгніваний вигляд таємного завойовника говорив явно не про близькість на сходах. Молодший уловив і це. 

— Щось ти не схожий на задоволеного коханця. 

Вилиці знову сердито заграли і Ягиз протер гладке підборіддя тильною стороною долоні. 

— Ти дав мені нещодавно слушну пораду. Потрібно завести гарну коханку. — стійко, але розчаровано промовив він. Ніби склав в думці десятки пояснень і доказів, але все ж замовк, не назвавши жодне з них. 

— Навіть так? 

Егемен відповів сухим мовчанням. 

— Я дав тобі ще одну пораду. А ти почув найлегшу і найдоступнішу. — Сінан вимовив у нікуди, і теж помітив, що на задній веранді стало тихо, а гул і приглушений сміх лунали вже з вікон салону. 

— Ну що ж, ходімо. Вечеря мабуть почалася. 

Ягиз викинув недопалок, вирівнявся і миттєво повернув себе колишнього. Звичного їм усім нагорі... досі незвичайного лише для неї. Піднімаючись до дверей, він твердо розумів, що сьогоднішній вечір треба закінчити в ліжку — з ким завгодно, але не з Хазан. А ця жінка кинулася в очі саме тому, що не кинулася на шию. Тепер із тієї ж причини вона ще в серці. Блять. 

"Як я міг допустити ...?" Врешті-решт мат ставить королева? Партія не може так скінчиться. До біса! Готельна проститутка, портова повія, тисячу разів Фарах… але не Хазан. 

****** 

Егемени увійшли в особняк. Гості справді сиділи за столом, біля метушилися служниці. Борани, Карачаї, Чамкирани та іже з ними. З десяток пар очей одночасно озирнулися на братів, що запізнилися, і старшому незатишно запершило в горлі. Хазан також знайшла його очима, в нього було секунд десять, щоб роздивитися її бліде обличчя, залишаючись у межах пристойності. Молодий чоловік тримався суворо й гордовито, але несподівано знайшов у дівчині дивну цікавість... Приховану, ретельно замасковану, яку можна було прочитати тільки відблисками на зіницях. По-жіночому звабливе спокусливе мерехтіння огортало її всю - від кінчиків волосся до пальців на руках, створюючи заграву довкола... Почуття і бажання болісно полоснули квітучого здорового чоловіка, але розум узяв гору. Гнів є не менш яскраве почуття. Він відвів погляд. Він більше не буде дивитися.

Вільні два стільці, благо, знаходилися далеко від подружжя Чамкиран. Егемен поспішив посісти місце в одному ряді з ними, щоб не споглядати щасливу родину всю вечерю, проте молодший брат, ніби навмисно, випередив його, на ходу виправдовуючи їхнє зникнення. Отже Ягиз сів навпроти, трохи правіше осторонь. 

- Кумедно. Навіть у власному будинку ви примудрилися загубитися. - відкоментував Гекхан.

- Ягиз обговорював по телефону справи. - Сінан чемно відмахнувся.

- Чому я не здивований?

Кемаль тільки й чекав на нагоду заговорити і не проґавив момент:

- Так відразу? Нам сьогодні належить обговорити справи разом. - з наголосом на останньому слові він звернувся прямо до середнього Егемена. - Ви пам'ятаєте, Ягиз бей?

"Звичайно, дорогий, ти ж тому тут, чи не так?" Хазан спокійно зняла кільце з тканинної серветки.

- Не хвилюйтеся, Кемаль бей, це були інші важливі справи.

- Сподіваюся, не важливіші, ніж наш партнерський контракт. Свіжий випуск Hürriyet уже назвав його угодою року. Вірно, пане Боран?

Фарук Боран із дружиною посміхнулися. Ще кілька компаньйонів з Анкари невигадливо пережартовувалися. Але тяганина натягнулася між головними співучасниками дилінгу. Що не залишилося непоміченим.

- Ви хочете сказати... Нічого важливішого бути не може? - уточнив Ягиз.

- Абсолютно.

Чамкиран не спускав очей із суперника, чіпко утримуючи його і витягаючи на реакцію. Здавалося, дика дотепна пристрасть, що він зараз відчував до нього, була в рази сильнішою за будь-яку похіть, яку можна було б віднести коли-небудь до жінки. 

Випадкові свідки й не здогадувалися, що дилінг стосувався зовсім не акцій і цінних паперів, а любовних стосунків. Кемаль, зі свого боку, поняття не мав, що колись коханці - тепер практично вороги. Але в несерйозності та разовості інтрижки був упевнений. Хазан сама дала це зрозуміти. Бідолаха Гекхан наївно плескав віями, як і його столичні колеги. Лише Ясемін і Сінан захоплено смакували. 

Ягиз теж нічого не знав... Не знав, що викритий. І що Хазан байдуже проміняна на поки що не підписаний папірець вартістю в мільйон. Він не міг пояснити, але підспудно, морозом по шкірі, відчував напруження емоцій зрадженого чоловіка. 

Поєдинок поглядів ніяк не припинявся. Незрозуміла відраза переважувала можливе почуття провини. Егемен ненавидів його. Суміш гіркоти, удаваної байдужості, злості й гордості кипіла в колишньому коханцеві. Так зазвичай говорять про ревнощі. Чи мав він на них право? Мав. 

- Усьому свій час, пане Чамкиран.

- Час терпить, але недовго.

- Досить-досить! Аллах, давайте спочатку просто повечеряємо і попліткуємо. - манірно вигукнула Ясемін, - чоловіки обговорюють контракти за бренді та сигарами. "А що, якщо ви сьогодні навіть поб'єтеся? Але пізніше, панове противники..." 

- І то правильно. 

"Угода року... Сука..." Ягиз забув, що їм доведеться працювати пліч-о-пліч, а про те, що Хазан не спить із чоловіком, різко згадав. "Одягла діамант, а значить визнала своє заміжжя і статус. Виходить брехала? Чому ж була так пригнічена? Чому?.." 

Келихи наповнилися. Запах пряного кебаба й артишоків із м'ятою осів у носі, викликаючи природний тваринний голод... аперитив подіяв правильно. Усі взялися скуштувати егеменівських частувань. Базікання під стукіт виделок і дзвін богемського скла зачепило спочатку недавній аукціон, виставку, зібрані гроші, а потім плавно перетекло в гучні пересуди. 

Господиня вечора нишком спостерігала за пані Чамкиран, та обертала очі до Ягиза кілька разів. Він не глянув на неї жодного разу. 

- Люба Хазан, я дізналася від свекрухи, що вона виявляється одного разу знайомилася з вашими батьками. Щоправда дуже давно. Вашого батька ж звали Мехмет Йилмаз? 

Брюнетка мовчала всю трапезу. Настрою підтакувати Ясемін не було. Його байдужість болісно ранила... а жінці багато не треба, їй треба все! І тепер вона тихо кивнула. 

- Рід Їлмазів дуже знатний. - не вгамовувалася руда. 

Знову фальшива усмішка. Можливо, недостатньо виховано, але плювати. 

- Ще вона обмовилася... ви в юності захоплювалася живописом? 

- Так. Коли ми одружилися, Хазан щось малювала. Але, на жаль, втратила навички. Усе це дурниці. - Кемаль, не те щоб випередив репліку дружини, він безцеремонно вклинився замість неї. 

- Ось звідки такий непідробний інтерес до картин. Шкода. - невістка намагалася розгальмувати нудьгуючу гостю і нарешті домоглася свого. 

Дівчина моментально вирівнялася і стала здаватися вищою. 

- Не варто відповідати за мене. Я в розмову поки не вступала. - вона проігнорувала Ясемін і одразу звернулася до Кемаля. 

Стійкий голос видавав вроджену білу кістку, а разом зі статтю і виразне роздратування чоловіком. Уперше Егемен відволікся від діалогу з партнером і подивився на Чамкиранів. 

- Як би я ще змусив тебе вступити в нього, життя моє? Ось ти і вступила. 

- Манери не твій коник, Кемаль. 

Він показушно м'яко покрив її долоню, що лежала на столі. Ту саму, з каблучкою на безіменному пальці. 

Дівчина ледь помітно здригнулася. Чоловік не бажав поглиблювати перепалку, але раптом ураженість заграла небезпечними струнами. З подвоєною силою, коли він перетнувся очима з Ягизом. Хазан терпіла як обіцяла. Як він і хотів. Але часом недостатньо просто мати все, що хочеш. Хочеться, щоб тобі заздрила людина, яка не має нічого. І нехай дружину раніше трахнули разок, Кемаль, як і раніше, усвідомлював, що становище і мораль на його боці. За столом перед гостями він у фоворі. 

- Моя запальна Хазан. Не сердься, кохана. - і він неналежно інтимно нахилив до неї обличчя для поцілунку. Дівчина не встигла зреагувати, як задоволені очі чоловіка після того, що сталося, вже відкрито спостерігали за Егеменом. Очі Сінана і Ясемін теж за ним спостерігали. І цей однобокий дартс мітив на апогей жалюгідного світського рауту. 

Ягиз дивився тільки на неї. З півхвилини... неприйнятно довго. У маленькій круговерті поглядів і думок, що вони зараз дозволили одне одному, чомусь промайнула їхня коротка зустріч... у коридорчику на сходах... яку, на жаль, вони провели так бездумно. 

Хазан прибрала руку й опустила повіки. Найголовніші речі на світі... це не речі. І єдине, що утримувало її у вітальні - ні, не домовленість із чоловіком, а мовчання і холодність чоловіка її мрії. 

- Панове, чи не час нам викурити по сигарі? - Фарук Боран запропонував перейти до наступної частини вечері, ділової. Усі підбадьорилися. 

Егемен зустрівся віч-на-віч із молодшим братом. Той наче щойно відтворив функцію за похідною - без зусиль, очевидно легко. Іншими словами, мав задоволений вигляд. Він не сіпнувся жодним м'язом, але весь його вираз так і кричав: "Що тобі ще не ясно, сліпий недороблений аристократ?" 

Жінки зібралися подихати в сад, бізнес-напарники вийшли на балкон. Пані Чамкиран, останньою залишаючи салон будинку, озирнулася і крізь скло та вуаль органзи побачила, як Кемаль говорить наодинці з Ягизом. Вона відчула себе настільки зайвою в цьому трикутнику, що захотілося плакати. Нікому з них немає діла до неї. Один випинає неіснуюче назовні, вихваляючись точно перед смертю. Другий і пальцем не поворухнув, щоб переконати її у своїх намірах. Несхожі... полярно протилежні. В однакових обставинах і в таких різних світах. 

Хазан знала багато істин, але про те - що якщо хтось намагається тебе дуже образити, значить йому набагато гірше - не відала. 

За хвилин п'ятнадцять до задньої веранди долинув гучний стукіт віконної рами. Брюнетка від чогось захвилювалася і на рефлексі залізла в сумочку хоча б потриматись за пачку сигарет. Рівно в момент, коли вона видихнула і перестала будувати плани на минуле... на терасі з'явився Він. Розбурханий і злий. Чамкиран стояла сама і Егемен рішуче наблизився. 

- Якщо я покличу, ти підеш зі мною? 

Від потрясіння дівчина на мить втратила дар мови. 

- Зараз? 

- Зараз. 

Вона розгублено закрутила головою на всі боки. Сад, балкон, гості, Ясемін, Кемаль, пристойності, правила.... і тисячу інших маячних причин. Ягиз теж озирнувся, а потім твердо повернувся до її очей. "Проти" нещадно перемагало над крихітним "за". Але він ледь помітно закивав підборіддям. "Погоджуйся, я прошу тебе", зі сталлю в погляді молодий чоловік молебно чекав. 

Хазан дістала цигарку і запальничку, після замкнула сумочку. І стрімко попрямувала до дверей виходу. Ягиз пішов за нею тінню. 

До біса! Ендшпіль і партія...