Принцип тригера

«Ми стали занадто розумні для 

того, щоб вірити в Бога».

О. Блок

Новини починали напружувати, набридати. Черговий базікало, який зараз виступав по комунікатору, з жаром розповідав, що протистояння з нунами дійшло до чергової точки кипіння. У його промові все частіше лунали натяки на можливе військове зіткнення. Ось і зараз він досить чітко повідомив про наростання конфронтації між Араттою та Кієнгіром, про флоти, які приведені з обох боків у бойову готовність, про можливі варіанти відповідей на агресію… і ля-ля-ля, і ля-ля-ля… Голова вже пухла від цього! 

–Природа гине… катастрофічна екологія… – слідом за цими  словами на комунікаторі застрибали відповідні картинки з червоної планети нунів. – Занепад культури… помилковий світогляд нунів (і тут же промайнуло «єретичний»)… криза влади… політичні амбіції… – фрази сипалися, немов горох. Ще якась хвилина, і цивілізацію Аррата проклянуть, хай йому грець! 

Тібір Ішкур роздратовано слухав ці розмірковування та намагався відгородитися від негативних емоцій. Сьогодні у нього важливий день. Треба зосередитися на власних справах.

Нарешті базікало-експерт, зрозумівши що його час в ефірі добігає кінця, почав запевняти слухачів, що криза не піде далі теревенів. Не дочекавшись висновків, Тібір вимкнув приймач та підвівся. 

«Дурні просторікування! – подумалося йому. – Все звелося до якоїсь банальності... Ніби ми – дикі тварини, які не можуть поділити мисливські угіддя. Суцільна «боротьба за існування»… Тьху ти! І куди дивиться Комітет з етики? Як він зміг пропустити подібні балачки?»

Взагалі, можливе зіткнення здавалося чимось далеким, нереальним, немислимим… неможливим… 

«Дурниці! Які ж це дурниці!» – труснув головою Тібір.  

–Вже час вирушати, – пробурмотів він дружині. А потім раптом заявив: – Сьогодні у нас на святі буде ен Уту Ла-арак. 

Чоловік провів рукою по своїй голій маківці та з  поважним видом почав надягати ошатну туніку. Жінка застигла на місці, з дивуванням дивлячись на Тібіра. 

–Так треба, – сухо промовив той, втупившись поглядом прямо перед собою. 

–Навіщо ти його запросив? Це наше особисте свято…

–По-перше, це було не зовсім запрошення, скоріш він настояв на неформальній зустрічі. А по-друге, у мене є свої цілі! – незадоволено відповів Тібір. 

Він не полюбляв, коли йому читають нотації. У таких випадках грубо перебивав опонента та безапеляційно заявляв, що мораль це свого роду релігія, чистий ідеалізм, тому кожний розуміє її по-своєму.

–Чим тобі не подобається ідеалізм? – питали у відповідь. – Колись ти і сам був прибічником подібної філософії… Згадай, як сперечався з власними вчителями. 

–Не був, а скоріш вагався. Але почуття та матерія взяла гору над простими розмірковуваннями, – ухильно відповідав Тібір. 

–Звучить, як вирок.

–Це лише реальна оцінка мого морального стану! – відрізав подальшу суперечку чолов’яга. 

Отже, звістка про присутність шановного ена Ла-арака на урочистості трохи лякала Ейнну. Як-ніяк, а сам головний інженер-архітектор. Але суперечити чоловіку вона не ризикнула, згадуючи його вибуховий норов. 

–У мене свої цілі, – вже тихіше повторив Тібір. Йому не хотілось виправдовуватись, але з іншого боку кортіло поділитися планами. – Вважай, що на наступній Раді на місце ена Ла-арака буду назначений я.  Перед тобою новий головний інженер-архітектор Кієнгіра. Можна сказати, що я і зараз роблю добру половину роботи замість ене Уту… А скоро очолю все. Офіційно! 

Ейнна здивовано подивилась в очі Тібіра. Той гордовито випростався. 

–Уже все вирішено? – тихо перепитала жінка. – Ти так впевнено заявляєш про те…

–Залишились формальності. 

Чоловік задоволено посміхнувся, згадуючи останню зустріч з головою Комітету з питань інфраструктури. 

–Ми проінспектували кліматичні станції, – казав той. – Ті, що з останньої сьомої серії…

–Чому ж мене ніхто не попереджав? – дещо обурився Тібір. –  І як результати?

–Вище всіх похвал, тут ви можете бути спокійні… Але попереджаю, не всім сподобалось побачене.

–Хто був незадоволений? Яка з інспекцій? – Тібір спохмурнів, пригадуючи постійні причіпки приймальних комісій. Майже кожного разу їхні члени докоряли Ішкуру у впливі на зміну флори та фауни. Дерева, бачте, стали мати невелику кореневу систему, бо відтепер не треба триматись за землю щосили. – Зате екран допоміг уникнути шкоди від космічних випромінювань! – зазвичай парирував у таких випадках Тібір. –  Відтепер термін життя тієї ж флори та фауни суттєво збільшився. Хіба те погано?

У відповідь  члени комісії закидали звинувачення про зростання атмосферного тиску. Починалась легка перепалка, але ніхто з них не збирався серйозно ані сперечатися, ані лаятися. Особливо, коли Тібір нагадував опонентам основні положення етичної  доктрини. 

–Яка з інспекцій? – нервово перепитав чоловік.

–Цього разу – свої, – втомлено посміхнувся голова. – Ен Уту Ла-арак… 

–Хто? Головний інженер-архітектор? – напружився Тібір. – Чого це раптом? Що не так? – Питання посипалися нестримним потоком.