«Ми стали занадто розумні для
того, щоб вірити в Бога».
О. Блок
Новини починали напружувати, набридати. Черговий базікало, який зараз виступав по комунікатору, з жаром розповідав, що протистояння з нунами дійшло до чергової точки кипіння. У його промові все частіше лунали натяки на можливе військове зіткнення. Ось і зараз він досить чітко повідомив про наростання конфронтації між Араттою та Кієнгіром, про флоти, які приведені з обох боків у бойову готовність, про можливі варіанти відповідей на агресію… і ля-ля-ля, і ля-ля-ля… Голова вже пухла від цього!
–Природа гине… катастрофічна екологія… – слідом за цими словами на комунікаторі застрибали відповідні картинки з червоної планети нунів. – Занепад культури… помилковий світогляд нунів (і тут же промайнуло «єретичний»)… криза влади… політичні амбіції… – фрази сипалися, немов горох. Ще якась хвилина, і цивілізацію Аррата проклянуть, хай йому грець!
Тібір Ішкур роздратовано слухав ці розмірковування та намагався відгородитися від негативних емоцій. Сьогодні у нього важливий день. Треба зосередитися на власних справах.
Нарешті базікало-експерт, зрозумівши що його час в ефірі добігає кінця, почав запевняти слухачів, що криза не піде далі теревенів. Не дочекавшись висновків, Тібір вимкнув приймач та підвівся.
«Дурні просторікування! – подумалося йому. – Все звелося до якоїсь банальності... Ніби ми – дикі тварини, які не можуть поділити мисливські угіддя. Суцільна «боротьба за існування»… Тьху ти! І куди дивиться Комітет з етики? Як він зміг пропустити подібні балачки?»
Взагалі, можливе зіткнення здавалося чимось далеким, нереальним, немислимим… неможливим…
«Дурниці! Які ж це дурниці!» – труснув головою Тібір.
–Вже час вирушати, – пробурмотів він дружині. А потім раптом заявив: – Сьогодні у нас на святі буде ен Уту Ла-арак.
Чоловік провів рукою по своїй голій маківці та з поважним видом почав надягати ошатну туніку. Жінка застигла на місці, з дивуванням дивлячись на Тібіра.
–Так треба, – сухо промовив той, втупившись поглядом прямо перед собою.
–Навіщо ти його запросив? Це наше особисте свято…
–По-перше, це було не зовсім запрошення, скоріш він настояв на неформальній зустрічі. А по-друге, у мене є свої цілі! – незадоволено відповів Тібір.
Він не полюбляв, коли йому читають нотації. У таких випадках грубо перебивав опонента та безапеляційно заявляв, що мораль це свого роду релігія, чистий ідеалізм, тому кожний розуміє її по-своєму.
–Чим тобі не подобається ідеалізм? – питали у відповідь. – Колись ти і сам був прибічником подібної філософії… Згадай, як сперечався з власними вчителями.
–Не був, а скоріш вагався. Але почуття та матерія взяла гору над простими розмірковуваннями, – ухильно відповідав Тібір.
–Звучить, як вирок.
–Це лише реальна оцінка мого морального стану! – відрізав подальшу суперечку чолов’яга.
Отже, звістка про присутність шановного ена Ла-арака на урочистості трохи лякала Ейнну. Як-ніяк, а сам головний інженер-архітектор. Але суперечити чоловіку вона не ризикнула, згадуючи його вибуховий норов.
–У мене свої цілі, – вже тихіше повторив Тібір. Йому не хотілось виправдовуватись, але з іншого боку кортіло поділитися планами. – Вважай, що на наступній Раді на місце ена Ла-арака буду назначений я. Перед тобою новий головний інженер-архітектор Кієнгіра. Можна сказати, що я і зараз роблю добру половину роботи замість ене Уту… А скоро очолю все. Офіційно!
Ейнна здивовано подивилась в очі Тібіра. Той гордовито випростався.
–Уже все вирішено? – тихо перепитала жінка. – Ти так впевнено заявляєш про те…
–Залишились формальності.
Чоловік задоволено посміхнувся, згадуючи останню зустріч з головою Комітету з питань інфраструктури.
–Ми проінспектували кліматичні станції, – казав той. – Ті, що з останньої сьомої серії…
–Чому ж мене ніхто не попереджав? – дещо обурився Тібір. – І як результати?
–Вище всіх похвал, тут ви можете бути спокійні… Але попереджаю, не всім сподобалось побачене.
–Хто був незадоволений? Яка з інспекцій? – Тібір спохмурнів, пригадуючи постійні причіпки приймальних комісій. Майже кожного разу їхні члени докоряли Ішкуру у впливі на зміну флори та фауни. Дерева, бачте, стали мати невелику кореневу систему, бо відтепер не треба триматись за землю щосили. – Зате екран допоміг уникнути шкоди від космічних випромінювань! – зазвичай парирував у таких випадках Тібір. – Відтепер термін життя тієї ж флори та фауни суттєво збільшився. Хіба те погано?
У відповідь члени комісії закидали звинувачення про зростання атмосферного тиску. Починалась легка перепалка, але ніхто з них не збирався серйозно ані сперечатися, ані лаятися. Особливо, коли Тібір нагадував опонентам основні положення етичної доктрини.
–Яка з інспекцій? – нервово перепитав чоловік.
–Цього разу – свої, – втомлено посміхнувся голова. – Ен Уту Ла-арак…
–Хто? Головний інженер-архітектор? – напружився Тібір. – Чого це раптом? Що не так? – Питання посипалися нестримним потоком.