Ед

- ПОШУКОВИЙ ОБ'ЄКТ ЗНАЙДЕНО - продзвенів у шоломофоні жіночий механічний голос – ДИСТАНЦІЯ 660 МЕТРІВ, НАПРЯМОК ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ…

Ці кількасот кроків далися Еду з неймовірним зусиллям. Здавалося, серце ось-ось вистрибне з грудей, у скронях калатало. Піт, попри те, що система клімат-контролю скафандра працювала нормально, лився градом, а всі кінцівки немов налилися свинцем. Паморочилося в голові. Давалося взнаки дике перевантаження, яке його організм кілька годин тому витримав під час аварійного катапультування…

З-за вкритого бурою пліснявою валуна з’явився тріпотливий на вітрі фрагмент яскраво-помаранчевого парашутного купола. Ед зупинився. Зробив ще один крок і завмер... Уламки розбитого аварійного зонда розкидало кам'янистою поверхнею в радіусі десятка метрів... Він повільно сповз по шорсткій поверхні скелі...

У вухах шуміло, до горла підкотився клубок — ось і все! Все, все… Все…
Відкинувши голову й видихнувши, він заплющив очі… Немов у режимі таймлапсу, у пам’яті попливли, понеслись обличчя, образи, події останніх днів, тижнів… Невгамовний Сет. Друг, напарник, якого Едді відвідав у медичному блоці перед самим відльотом, і його звичний в таких випадках жарт – «дивись, без мене не вляпайся»…  Останній перед тим же вильотом сеанс зв’язку з мамою. Чомусь майнула вічно незадоволена фізіономія командора Ван Райка. І виразно сплив у пам'яті берег річки, що потопала в зелені, щербатий місяць, який завис над верхівками сосен, багаття, паперовий стаканчик із вином. Обличчя друзів і Дани… І заповітна коробочка із заповітною каблучкою під купою речей в особистій шафці на борту "Япета"

• ДИХАЛЬНА СУМІШ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ. ЗАМІНІТЬ КОНТЕЙНЕР АБО ЗАЛИШТЕ НЕБЕЗПЕЧНУ ЗОНУ...

обірвав болісно-строкату плівку спогадів усе той же механічний голос… Ед здригнувся. Не поспішаючи встав, заточуючись зробив кілька кроків і, різко зупинившись та натиснувши клавішу на лівому зап'ясті скафандра, голосно вимовив…

• Червоний код.Статус донесення – особливий.
• ПРИЙНЯТО – прозвучало у відповідь – ГОВОРІТЬ ПІСЛЯ ЗВУКОВОГО СИГНАЛУ.

Пролунав зумер, і Ед заговорив зривистим голосом:
— Говорить спеціаліст І-го класу Федеральної топографічної служби Едвард М. Городецькі, ID: AA122-24, група «Япет», сектор H-RAM 00090 Далекого Позазем’я.

Через збій навігаційної системи вихід із гіперпростору відбувся значно далі від заданої точки на межі атмосфери планети та за критичною траєкторією, внаслідок чого пілотований човник повністю зруйнований. Розбитий і виявлений за кілька миль аварійний зонд. Зрештою, не встигла якісно спрацювати система гальмування…

Судячи з усього, я перебуваю на 2-й планеті системи Літа V. Планета класу 2R.

Сила тяжіння подібна до земної, атмосфера перебуває у стадії формування, з високим вмістом хлору та оксидів. Зовнішнє середовище та рівень короткохвильової радіації, зважаючи на близькість до місцевого світила, є вбивчими для всіх форм білкового життя. Тим не менш, місцеві примітивні форми життя (екстремофіли) масово присутні у вигляді різноманітних видів плісняви…

Ед перевів дух. І відчуваючи, як до горла підкочується клубок, поспіхом продовжив…

• Враховуючи сьогоднішнє місцеположення, відсутність буд-якої можливості передати сигнал лиха, критичний запас кисню і абсолютно не придатне для існування зовнішнє середовище, шанси на виживання по шкалі Каширіна-Паркера складають…

Він знову перервав своє мовлення…

• …втім! Всі розпорядження приватного порядку знаходяться в базі персональних даних ЕОМа дослідницької станції «Япет» і у Федеральному архіві служб особистого складу Позазем’я.

Після короткої паузи Ед Городецькі з гіркою усмішкою сказав:

• Враховуючи, що це моя остання в житті доповідь…

Сет, ти гад. Я таки без тебе вляпався…Обіймаю… Ніно! Нехай уже буде так. Будемо вважати, що я програв спір.... Труба твоя! Мамо… Дано… Я! Я Вас люблю… Дано. Я… — УВАГА! — знову втрутився байдужий до драми, що розігрувалася, голос – ТЕРМІНОВО, ЗМІНІТЬ КОНТЕЙНЕР АБО ЗАЛИШТЕ НЕБЕЗПЕЧНУ ЗОНУ! ЗАПАС ДИХА…

Ед просто вимкнув інтерком і озирнувшись, неквапливо попрямував до невеликого гребеня попереду. Стоячи на вершині, він обвів поглядом мертвий ландшафт. Сліпуче блакитне космате сонце, білі наче клапті рваної вати хмари, що стрімко пливли в отруйно-синьому небі та помаранчева кам'яниста рівнина під ним. І всюди ця пліснява. Бура, сіра, салатово-зелена.

Пухирчаста, піниста, ниткоподібна, павутино-видна…

Ед дивувався тому незбагненому спокою, з яким він приймав все, що відбувалося.

Позазем’я щорічно забирало десятки життів. І сьогодні, тут, в цьому дикому і чужому світі за трильйони астрономічних одиниць від рідної домівки його смерть стане ще одним пунктом у тій ціні, яку платить за свою зухвалість людство, що зробило крок за межі Сонячної системи…

Йому здалось, що дихати стало важче…

Клавіша в потиличній частині шолома керувала забралом. Один натиск і вбивча радіація, міріади мікробів, які ніс в собі отруєний цианідами вітер, вірвуться в захищений простір, несучи практично миттєву смерть.

Піщаний вихор пронісся за десяток метрів від нього, налетів на вкриту ненависною пліснявою скелю і розсипався пилом…Дихати дійсно ставало все важче і важче. Голова стала важкою. Думки починали плутатись…Ніби чужою рукою потягнувся до задньої частини шолома. Неміючі пальці насилу намацали фатальну клавішу ... Ну от і все! ВСЕ!

H.E.Платонов (Ємєльянов Артем)

Принцип доміно

- ПОШУКОВИЙ ОБ'ЄКТ ЗНАЙДЕНО - продзвенів у шоломофоні жіночий механічний голос – ДИСТАНЦІЯ 660 МЕТРІВ, НАПРЯМОК ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ…

Ці кількасот кроків далися Еду з неймовірним зусиллям. Здавалося, серце ось-ось вистрибне з грудей, у скронях калатало. Піт, попри те, що система клімат-контролю скафандра працювала нормально, лився градом, а всі кінцівки немов налилися свинцем. Паморочилося в голові. Давалося взнаки дике перевантаження, яке його організм кілька годин тому витримав під час аварійного катапультування…