Друг чи ворог

Я лежала на великому м’якому ліжку, та навпроти сидів Ден. Побачивши що я прокинулася встав та присів на край постелі. 
-    Ну як ? – турботливо промовив . Видно по ньому що він переживав – тебе нічого , не болить?
-    Ні, все гаразд?- хриплим голосом промовила , не зводячи погляду з нього.
Мій сон був настільки реалістичний ,що спочатку здивувалася бачити його здоровим та живим. Я була щасливо ,що Ден живий і не вмирає . Але ось ці сни мене налякали.
-    Можливо лікаря покликати ?
-    Ні, Ден поясни , що відбуваєця? Що це за екзамен з Кларою, котра могла мене вбити? 
Він тяжко здихнув та подивився на мене  нібито вагався чи говорити чи ні. Скажу чесно мене це рознервувало, знову відчула як кров почала бурлити по венам та серце частіше за билося. 
-    Звичайно тобі все розповів, але спочатку ,  вибач мене за той інцидент.- він замовчав, даючи мені зрозуміти по що йде мова.
-    Ти часто на мені свою магію використовуєш ?
-    Ні , перший раз і останній. Обіцяю що більше такого не повторися.
-    Не знаю чому , але я тобі віру.- промовила і подумала те ж саме. 
Мені потрібно комусь вірити , адже по іншому моя голова вибухне,  і тим більше Дерек  його брат і мені потрібно з ним спочатку познайомитися. – Де ти був всі ці дні?
-    На границі, там Субанти розбили ще одне селище. 
-    Субанти –це ті тварюки які на нас напали коли ми летіли сюди?
-    Так.  
Він замовчав , встав підійшов до шкафа з книгами та взяв одну з них , найтовстішу.
-    Тобі потрібно почитати ось це, і вивчити.
-    Що це?- 
-    Книга- серйозно промовив той та подивився на мене нібито на дурну.
-    Я забираю свої слова на зад, ти придурок. Ясне діло це книга, навіщо вона мені?
-    Це історія наша, тобі буде корисно почитати і по вчити. Ти тут не тільки як воїн з Аранів,  ти ще й наречена моя тому прошу тебе будь стриманою.
-    Що? – « яка наречена? Ми ж просто прикидалися для моїх « батьків» 
-    Так, розслабся , ти зараз тут все спалиш.- промовив той показуючи одіяло котре я тримала.
-    Ой- вигукнула та відпустила. – Поясни?
-    Ну не хотів тобі це говорити , але насправді ми з настоящою Люсі були справді заручені , звичайно кожного з нас була вигода.
-    Яка ще вигода?- дивно дуже дивно. Перший раз чую про це. - І чому про це я чую тільки зараз , майже місяць пройшов як я тут.

    Чоловік підійшов до картини да відсунув її, а там був маленький сейф. Нічого не промовила, лише екала ,що він мені покаже? Дідько його бери , а як що й справді в нього є документи що підтверджує ,що інша я заключила умову, що « я» з цим буду робити?
« Не хвилюйся, ми все зможемо подолати»- промовив такий рідний голосок. 
« Вогник ти як ?», 
« все добре, але тобі потрібно ,щось робити з своїми скачками енергії, бо я не справляюся»
« Вибач»- подумала та умовно погладила Вогника. 
« дякую , я відчуваю, твою любов, і це добре ,адже завдяки цим емоціям я можу швидше тебе зцілити» 
-    Ось прочитай – переді мною стояв чоловік протягаючи аркуш паперу у пластиковому файлі.
Я хмикнула, « файл, ти серйозно?»
-    Ти подумала , що ми тримаємо документи у свитках з восковим штампом  , як це було колись?
-    Ага.
-    Фільмів передивилася.
Там справді стояв мій підпис, та мій почерк. Пройшлася по рядках очима , та не повірила. 
-    Ти жартуєш?- невпевнено промовила .
-    Ні. Ти моя , на пів року.
Його голубі очі мене зачарували , я не могла від них відірватися. Він очима посміхався і кажеця  я теж. Дідько бери що зі мною відбуваєця. 
-    Я з цим не згідна. Підписувала не я , а інша, той розбирайся з нею , а не зі мною. 
-    ТИ кумедна.- засміявся він , а я відчула себе ідіоткою, бо залюбувалася ним . Мені хотілося до його лиця доторкнутися, яке в нього на дотик волосся, чи відчути його обійми.
-    З тобою все добре?- промовив чоловік перестаючи посміхатися. – ТИ червона, але не має вогню, молодець .
Моє тіло все горіло , але не так як я визиваю вогонь це було щось інше нове не відоме мені  …
«Це не кохання ,адже я кохаю Дерека»- подумала я
« але коли ти зустріла двійника у їдальні твоє серце по іншому відкликалося»- промовив мій Вогник.
-    Припини , не путай , і так тяжко з цим всім розібратися.- незвернула увагу як промовила це в голос .Ден подивився на мене та промовив.
-    Ти з своєю Сийкою говориш?
-    Угу.
-    Ти знаєш я завжди хотів мати Сийку, при тому розумів  ,що я не з Аранів…. – він тяжко вздихнув та сумно посміхнувся- Тим більше Сийку не всі Арани мають, тільки маги котрі мають чисту силута могутність. 
«Дивно , але не відчуваю аж такою могутньою, або ж сильною»
«не хвилюйся в тебе все попереду» - відповіла мені мій Вогник
Чоловік настільки захопливо розповідав ,що я залюбувалася. Побачивши мій погляд ,він усміхнувся.  « це не можливо в нього на щоках ямки». 
« так візьми себе в руки та припини, подумай про контракт»
-    Ден розкажи мені про контракт. На які умови інша я поголилася на це?
-    Ну …зустрів Люсінду , тобто вас, два роки назад. Нас познайомили на якійсь званій вечері, де батьки приходили з своїми дочками і синами та домовлялися про вигідний шлюб.
-    Це ж жахливо… тебе теж ось так продавали, як кусок м’яса? 
-    Ні, я на такі заходи ходив задля інших цілей…так це несправедливо по відношенню до них. Нас познайомили знайомі, і спочатку ми просто віталися , та перекидалися паро незначних фраз….- він замовчав, видно згадував , при цьому  щиро посміхнувся, та продовжив.- Але одного разу до мене прийшов лист від Люсінди , вона просила слізно ,щоб я посватався до неї, адже тоді її мали видати з старого вдівця котрий хотів спадкоємця. 
Мої очі розширилися та я злякано перевела погляд на нього. 
-    Твої батьки … гонилися за грошима , а я не був достатньо багатий щоб перебити старого збоченця, Люсі виміняла  всі свої прикраси та прейшла на той бік…
-    Стоп, це означає що вона спеціально відправилася у мій світ, як вона знайшла портал і…
-    Ми не знаємо… 
Ден розказав, що інша я також мали сили , але не такі як в мене . В неї вони були на рівні малої дитини адже магію потрібно розвивати. А ось мій випадок винятковий, щоб я дуже старалася мати і втримати магію то ні , «вона» просто росте разом зі мною.
Люсінда потрапила у мій світ маючи пряму ціль найти гроші де вона могла їх найти неможливо і придумати…
-    Вона ,що пішла в грабувати банк?
-    Ні,  просто використала магію на пошуків скарбів.
-    І що? Як вона повернулася?
-    Ніяк, вона не повернулася. Коли ми відчули проникнення з іншого світу, почали шукати , надіючись що це хтось з Аранів, і коли розвітка доклала , що це ти прибула, тобто двійники помінялися, і ще й Аран  ми не мали вибору, в нас не проста ситуація … і тим більше контракт підписаний на рік. 
-    Тобто на рік, тобто не мали вибору – ти б мене залишив якби я не була з Аранів?
-    Як не сумно ,але так…Я б звичайно тебе викрав, адже ми підписали договір , а я тих людей котрі виконуємо обіцянки.
Ден ще довго розказував ,мені про контракт та інші умови в ньому . По його словах ми один одного спасали. Він Люсю від не бажаного заміжжя ,а його по кар’єрній драбині продвигаю . Виявляєця , що офіцери з нареченими мають більше перспектив тоді вони скоріше здобувають підвищення. Дурдом.
-    Це значить ти хочеш зв’язати своє життя з захистом своїх земель? . – пафосно промовила я.
-    Сарказм , це не твоє.
-    Я хочу додому- тихо промовила. Мені було сумно , скрізь мене хотіли використати, цей проклятий світ , ці люди … «Я хочу додому» відчула пустоту у серці. Згадала мамину посмішку, татові обійми , розваги з подругами… « я хочу додому» 
-    Лю- сі-нда . 
  Чула чийсь голос, стояла у якомусь лісі, не розуміла де , і що ? Вітер колихав дерева , десь було чути крики птахів, тріщання дерев та спокій… це неймовірні відчуття ,хотілося сміятися та дихати повні груди. Це все нагадало як колись ми з друзям гуляли по такому  ж лісі як цей. 
« Стоп, як я суди потрапила? Де Ден? Невже це все сон?» В середині почала підніматися паніка. Зараз ліс не показувався таким дружнім та спокійним. Дерева починали нахилятися на мене та давити на мій простір. Всі звуки затихли , не було чути і не відчутно навіть вітру. Я оглянулася, трішки дальше від мене стояла тінь .
 Паро раз кліпнула і тінь наблизилася. Все моє тіло затремтіло.  
« Вогник, Вогник, ти тут?» , але нічого не відчула і не почула. Оглянулася, «потрібно кудись бігти» я попробувала обернутися та утекти. Але моє тіло мене не слухалося, воно навіть не на міліметр не поворушилося? Внутрішня паніка піднялася до критичного рівня . Не могла нічого зробити тільки дивилася . Тінь приблизилася моя паніка трішки спала. Перед мною стояв чоловік у мантії з капюшоном прикриваючи все лице, він посміхнувся та я побачила рівні білі зуби. На мене дивився старший чоловік дуже знайомим поглядом .   
- Вітаю, тебе моє дитя. – ввічливо ,але якось страшно промовив він. 
Почувши його голос і  згадала , це був мій вчитель  історії з початкової школи , признаюся чесно, я його страшено боялася. Він був таким як пам’ятаю його сиве волосся ,худе лице , високий лоб, та надзвичайно холодний погляд сірих очей. У школі коли розказував матеріал робив це з примусу, щоб від нього відстали, а ось на екзаменах чи контрольних вимагав вищий рівень знань який ми нажаль не мали. Тому оцінки були у всіх не дуже. Пам’ятаю одну дівчинку Марію, котра одного раду попросила детальніше розказати тему, на що він просто з міряв її байдужим поглядом та далі продовжив розповідати , для нього ми пусте місце були. І ось зараз він стоїть і посміхаєця мені . 
По спині пройшовся холодний вітер . Моя паніка знову наростала, не могла зрозуміти чому сила не діє? Чому Вогника не має і чому вона тут .
-    Хто ви ?- ледве вимовила  
-    Я….- він задумався – я не знаю як тобі пояснити « хто я» «я» ….- промовив бридкий хриплим голосом від якого в середині в мені все похололо , і голосно засміявся. 
Його сміх був настільки не приємним що хотілося закрити вуха та залізти під одіяло. Страх, біль, від без вихідної ситуації ,і ще раз страх. 
-    Признаюся чесно ти мене повеселила. – він перестав сміятися і говорив більш як людина, а не чудовисько.
-    Чому , я й справді не розумію , що я тут роблю і чому тут.- щиро відповіла я. 
Він трішки подивився на мене , а потім відчула як пастка мене відпускає. Потерла руки , чомусь вони мене саме більше боліли.
-    Ти спиш, я хотів на тебе подивитися.
-    Хто ти ?
-    Я …Я  ЗЛО, котре ви так боїтеся, і з котрим тобі прийдеця боротися.- і знову він старашно засміявся.