Релакс

« можливо пора вставати ,а  можливо ні, а можливо так? Не знаю.» - подумала я . Мені було дуже добре ,адже лежала у воді , не простій а молочній…

Трішки раніше.

 Після поєдинку з Кларою ,мене заніс у кімнату Ден. Хоч дорогу до ліжка я не пам’ятаю, а ось те що він промовив чітко чула. « Відпочивай, я зайду до тебе пізніше і ми поговоримо….ммм, ти молодець.» Не знаю чи бачив він чи ні ,але після його слів на лиці розцвіла безглузда посмішка. Мені було приємно що він похвалив « по іншому не могло і бути» подумала і нарешті відкрила очі. Саме зараз не хотілося  з ним зустрічатися поглядами…. « я ж не могла засоромитися? Авжеж ні, я і засоромитися?».

  Лежала на ліжку , і  не могла поворушитися, все тіло нило від будь якого руху. Здавалося ,що й очі болять, я їх закрила та покликала Сейку.

«Ей, ми вижили, я зараз вмру…ааа, як все болить , слухай а яд?»

«Так, по порядку : ти молодець. Все зробила правильно , наступний раз потрібно силу економити , щоб не так швидко втомлювалося тіло, і те що тіло болить потрібно , сама винна, краще тренуватися і не лінуватися, а яд він не настільки отруйний , твоя сила сама його виведе з організму, але потрібний час.»

«Ясно . Сейка, а давай ми тебе назвемо ,ти ж маєш мати ім’я»

«Дякую, як ти мене  назвеш?» 

« Я не знаю… колись в мене у дитинстві була собака ім’я Кода, можливо тебе також назвати ?»- за хіхікала  .

« я що на собаку похожа?»

« а до речі на що насправді похожа?»

« я не знаю, ти ж  бачила коли Елеонора викликала мене»

« ну так, ти була похожа на сонечко, тебе назву Вогник як тобі?»

« мені подобаєця. Дякую»

« Вогник , ось я хочу в туалет …як по-твоєму  я можу встати щоб не вмерти?»

І ми разом засміялися.

Через паро хвилин прийшла , дівчина та сказала ,що мене чекає гаряча ванна, але я й не думала ,що буде ось таке?

Коли моє ледь живе тіло ,ішло до загальної ванни  що б  прийняти теплу воду на тіло з ковша, мене завернула та сама дівчина котра приходила раніше.

• А ви куди, вам в іншу сторону.- там моє тіло  ще не було. Я ледве передвигала ноги ,щоб встигнути за нею спираючись на стіни чи на стільці котрі зустрічалися по коридору.  Тоді не хотілося розглядати стіни з різними картина чи запам’ятовувати дорогу,  мої думки говорили одне « ти мусиш іти , не впади, байдуже що все тіло трусиця та підкошуюця  ноги» . І ось алілуя, дівчина зупинилася та показала на двері, та байдуже промовила
• Другі двері з ліва. Хорошого дня- і пішла.
• Ага , і вам, дякую

    Зайшла у кімнату, це була прохожа з великим   столом , каміном навпроти стояли два великих крісла . Великих два портрети ,на одному зображена , сім’я з п’яти персон  гарних старовинних костюмах. Та інша чарівна жінка котра загадково дивилася на тебе. Я обдивилася портрет і замилувалася ними ,вони дуже щасливі. Подумала  .На полотні з сім’ю був красивий темноволосий з добрими голубими очима чоловік ,він стояв тримаючи на руках світловолосого хлопчика з сірими очима років 3 –х . Жінка видно, матір сиділа на кріслі тримаючи на руках світленьку дівчинку   також з сірими очима, а біля них тримаючи за руку дівчинку стояв ще один  хлопчик .погляд похмурий голубі очі та чорна грива.  Ще раз подивилася на сімейство та перевела погляд на портрет гарної жінки. В неї русі кудряшки голубою стрічкою перев’язані та мрійливі  сірі очі. « Це напевне мама цих дітей ,але коли ще була дівчиною, бо одне лице.   Паро картин з натюрмортом . Стіни зроблені  також стародавній стиль , але у цю картину не в’язалася плазма , а біля неї на маленькому столику стояла приставка плейстейшен ,очманіти.

Я оглянулася , «хто тут може жити? І чому мене відправили сюди, можливо помилилися?»

« Люсі другі двері з ліва» промовив мій Вогник.

Підійшла до них та відкрила. Це була ванна кімната. Закліпала паро раз ,та знову закрила двері.

« можливо мені це все сниця? Дідько точно  я з  розуму сходжу, скільки це все коштує? »

Відкрила знову двері , і знову закліпала. Переді мною була ванна зроблена з мармуру, по середині стояла величезна ванна на левових лапах, велике дзеркало широка раковина , душова кабіна з різними насадками на масаж , збоку стояла невелика ширма та крісло.  Підійшла до ванни , вода була біла як молоко, та плавали  пелюстки  різнокольорових троянд, біля неї стояв столик на коліщатках з різними баночками та милами, і записка.

« Люсі розслабляйся, це для тебе. Ден»

« що це його кімната?» Спочатку мене охопила паніка , мої щоки розчервонілися . Моя уява зразу уявила як він тут миється в цій ванні голяком. « О Господі , що зі мною» замахала листочком перед носом ,щоб хоч трішки охолодитися. З другої сторони був також надпис « не хвилюйся ванна нова її тільки сьогодні вставили» і смішний смайлик з язиком. « ну що ж , господар дозволив , а мені страшно як хотілося туди залізти та відмокнути, але спочатку закрию двері, на ключ.» Ключ був у замку, я його повернула і спокійно пішла до насолоди.

Посміхнулася йому, смайлику, зайшла за ширму та почала обережно роздіватися , на кріслі лежав білосніжний махровий халат. Я не стала його вдягати а лише поклала біля ванни. І це здійснилося, ще себе такою задоволеною не пам’ятаю, тепла вода мене обкутала і я розслабилася .  Ніколи не думала що буду радіти такій дурниці, це ж дурниця… Ванна теплої води, не «тазік» де раніше милася. Моє тіло нагрілося і не так нило , замітила коли скинула одяг що порізи заживають, «як це можливо?». Лежачи у такому комфорті не хочеться ні про що думати . Закрила очі і уявила батьків. «За ці тижні, не було коли й згадати про них ,як вони там?» сумна і самотня сльоза потекла по щоці  я її витерла , та продовжила згадувати приємні спогади. «Море, голубе небо …голубі очі… Ден.  Про що він хоче поговорити? Цікаво ,можливо про те де він був? А й справді , де його носило всі ці дні? Уникав ,мене ну я йому задам…» .Просто мріяла як я буду його «сповідати» а він опустить голову та буде просити вибачення в мене. «Клас».