Вперед...

     До вечора я літала як на крилах, весь цей час розуміла якщо тут Ден і його брат мій коханий також має бути.  Моя уява розігналася ,про те як ми будемо разом,  можливо мені і не захочеться додому їхати …

- Ти ще довго будеш дурницями займатися?- промовив голос.

- О, хто це об’явився- гнівно промовила ,але не переставала усміхатися. Переді мною було завдання навчитися володіти магією чотирьох стихій, та закохати в себе Дерека. В мене зразу перед очима промайнули тренировки ,та моя лінь , скажу чесно стало соромно. А коли показували як викликати воду то взагалі обманула, пославшись на погане самопочуття…

- Ей , ти мене чуєш. – невдоволено промовив голос , не даючи мені захиститися знову почав.- Я просто не можу слухати ці дурниці…. Ти бачила яка година пора іти.

Подивилася на годинник відчула як холодок пройшовся по тілу.

- О господі, без 10 хвилин .Чому раніше не сказала?

- А до тебе достукатися не можна, ти ж в мріях, мильних мріях , які не реальні.

- Так, замовчи з тобою пізніше розберуся, коли прийду з перемогою.

- Ти  впевнена ,що переможеш?

- Звичайно

- Ні, ти програєш ,якщо не викинеш з голови всяку дурницю.

- Ти про що?- не розуміла її слова.

- Про твої тренировки , вчитель що тобі казав , «звільни свій розум ,має йти вільна енергія, а не мильні слюні»

- Слухай , що ти маєш проти мого Дерека.

- Я завжди на твоїй стороні , адже коли тобі погано і мені не добре.

- Добре я зрозуміла- вигукнула , та десь в глибині душі розуміла , що нічого я не зрозуміла, адже  всі мої думки зараз про Дерека.

Я вибігла з кімнати та направилася у спортзал , по дорозі всі мені пропускали дорогу, і відверталися.

Що це з ними – тихо промовила  коли зупинилася на озирнулася нікого. Колись на мене не зважали, нібито я пусте місце , а зараз…

- Пройшов слух , що в тебе є Сийка- почувся голос з боку.

- О, привіт рада бачити, хоч когось.- це була рижоволоса Клара

- І що з того?

- А то , що навіть наші воїни Арани не мають Сийки , а ти маєш.

-  і що?

Не розуміла дівчину. Вона стояла навпроти мене за сердилася нібито на мале дитя котре не розуміє елементарних речей. Коли подивилися один на одного паро секунд, дівчина тяжко видихнула та промовила.

- Мені тебе шкода , адже ти не розумієш на що підписалася.

- На що я підписалася?- питання прозвучало тупо, навіть для мене . Клара подивилася в різні боки та промовила.

- Ти нікуди не спішиш?

Все пока , але Кларо ми з тобою ще не закінчили.- і побігла.

Спортзал. Це не такий спортзал як в нас ,  а величезна кімната з різними штуками у вигляді людей- пугалів, таких «людей я бачила тільки в фільмах про рицарів, або ж у мультику «панда кон-фу» .Обожнюю панду по імені По ,але ось про мою слабинку ніхто не знає – це секрет. Приємні спогади викликали в мені посмішку. «будь уважна» -промовив мій голос в голові.

Обережно- вигукнула сейка. Я моментально пригнулася та відвела голову буквально на секунду. І ця секунда мене спасла. В паро міліметрів пройшовся меч. Мої очі розширилися та серце чудьби не пробило ребра , кров швидше забігала по венам, та пульсувала в мені сила.

Коло мене стояла таж Клара, з котрою буквально паро хвилин розмовляли. Я послабила тиск, адже побачила знайоме лице. Але дівчина тримала в руці меч та не збиралася здаватися. « Дідько бери , що відбуваєця , це мені з нею потрібно битися, а де тренер.» Я пройшлася очима по окрузі нікого не було.

- Перше правило ,не дивися по сторонам ,якщо на тебе направлений меч.- Вигукнула вона та змінила позу.

- Агов, я без зброї, ви що подуріли там, всі. – якось розгублено промовила я.

- Твої проблеми . Захищайся  а а а – прокричала дівчина та почала нападати на мене.

Скажу чесно, була в шоці. Клара мене не жаліла, меч був настоящий  , паро раз він  про рівняв мої посічені кінчики, декілька невеликих порізів зробив на руках та ногах. Спочатку болі не відчувала , але коли почала витікати кров відчула щіпання та якийсь дивний біль ,котрий розпливався по всьому тілі.

- Люсі зберися та зосередься , твоя суперниця проговорила заклинання на меч, вона не збиралася тебе вбивати, це яд. Вона вела в тебе яд .Ти не зможеш ухилятися від її нападів.- проговорила моя сейка,

- Яд, ти що здуріла , яд , я ж можу вмерти, негайно перестань.- вигукнула , дивлючись на дівчину.

Клара посміхнулася і її лице стало злим та потворним, перший раз бачу переміну в лиці у людини. Вона не була похожа на людину , а на божевільного монстра. Очі скляні , посмішка злого генія котрий щось надумав.

- Зосередься та уяви меч, ти мусиш захиститися.- промовила сейка.

« легко промовити» подумала я та відчула страшну втому , німіють пальці на руках, очі закриваюця. « це дія яду ось така»  « Я мушу, себе пересилити , не буду я якщо цій шмаркачці програю, не даремно мене стільки часу тренували.» Ще один напад та ще один, я знову у текла від прямих ударів. Відчула страшну втому всьому тілі «все , це все, не можу» .

Я впала, на коліна  та тяжко дихала.

- Ха , ще мені одна захисниця, тобі потрібно розважати дітей, а не битися за людей. Ти не гідна бути моїм суперником. ..- і зовсім тихо промовила видно для себе – і що Ден в тобі найшов?

Якось дивно це ім’я на мене подіяло. « Я не гідна суперниця, що він в мене найшов, ах , ти сама напросилася.» Дуже цікаво адже щоб створити меч з вогню потрібно бути сильно розгніваним, але і водночас спокійним. Раніше над цими словами сміялася ,а зараз їх розумію.

- Це ще не кінець- вигукнула та постаралася встати.

- Ха,ха ти подивися ,не я перед тобою на колінах, а ти переді мною. Дура, ще одна мені

- Я ні перед ким на коліна не вставатиму, ні перед тобою ні перед ніким.- захекаючи промовила, тіло і лінь вже здавалося ,але не моя впертість. 

- Ну, ну….

Я постаралася встати, це було дуже тяжко, тяжкий бій , поранення котрі потроху пекли , та яд який розходився по тілу.  Але на диво для неї ну  і для мене я встала,  та ледь тримаючись на ногах витягувала час, щоб трішки відпочити... Дивилася прямо в очі дівчині, яка не бачила в мені загрозу, ох ,даремно. Відвела руку, закрила очі та промовила.