Тренування та зустріч.

Пройшов тиждень як я побачила свою Сийку. 

В той самий день мене відправили на тренування по бойовій магії, магії вогню. Спочавку це здавалося заняття з йоги, спокійна музика, відкинули всі проблеми і розслабитися, відчути магію у середині. Я довгий час не могла зрозумінити навіщо це мені, адже магію визивати могла після трьох вправ . Але тренер заставляв медитинувати по паро годин на день. ..

- Люсі, я не хочу тебе знову наказувати , зберися та заспокой свій внутнішній стан.- тихо, але з нотками сталі промовив той.

- ми тиждень ось так медатуємо ,я втомилася , давайте щось цікавіше. - капризно промовила та подивилася на Клора. ВІн мене окинув дивним поглядом, підійшов блище та подивився прямо у вічі.

За тиждень спілкування з ним , я відчула до цього чоловіка симпатію. Адже Клор у свої тридцять вже був куратором , викладав бойову магію новачкам, і не тільки і важався одним з кращих воїнів. Спочатку він на мене постійно кричав, то я руку опустила , коли він знає точно що я можу її тримати , а я не можу. То помало бігаю , не получаєця мені літати . І саме основне його дратувало коли я скаржилася що не маю сил. В такому випадку брав чашку води і робив мені душ .

    Це були страшні дні, тяжкі години, та болючі хвилини, але ось вчора і сьогодні цей деспут мене не напрягає і це тішить . Паро раз нагадали прийоми рукопашного бою, та знову медетування.

- Ти впевнена що готова до серйозних технік - 

- Так - впевнено та серйозно промовила .

 Чоловік легенько посміхнувся та  махнув головою ,в знак згоди. Мене роздраконив його погляд ,йому смішно ? А мені ні,мені  всі кинули ,Ден до котрого в мене куча запитань, дивне створіння яке визивало в мені почуття щастя та спокою, постійно відчувала на собі злі та  насмішливі погляди. Дідько мене це все дратує,а тепер він .... я хочу додому , а щоб попасти назад , мушу їм допомогти. Але була ще більша проблема не розуміла що маю зробити ,одна я велике Зло не переможу, а з іншими Аранами не була знайома,щоб якось готовитися командою. Довго не думаючи взяла його за руку...він здивовано подивився ... Це мій шанс, та постаралася різко обернутися і перекинути цього велетня через себе . І раз , два ,коверок, і чоловік лежить. Звичайно як би не магія я б таке не учудила з 180синтемитровим чоловіком та вагою до сотні, а ще  знала  він піддався, адже коли тягнула на себе не була швидкою. За стільки часу тренировок, почала відчувати партнера. Цей чоловік мені просто  дав можливість себе перекинути , щоб  потішила моє самолюбство.

- Ти мені піддався. - проомвила злим голосом.

Наші тренування завжди проходило на свіжому повітрі, на задньому дворі академії. 

- Угу- промовив той і залишився лежати. Тільки руки поклав за голову та мрійливо дивився у небо.

  Я біля нього сіла, та подивилася у гору. Воно чудове, тепло голубе небо та білосніжні хмари у вигляді всьго ,що уява намалює. Колись в дитинстві з бабусею я часто лежала на траві та обговорювали небо , цей чудовий витвір природи...Голубе небо, голубе море... чому я відчуваю сум і коли дивлюся на цей колір?-подумала ,але відмахнулася , " не має коли про це думати"

- Але хоч , правильно тебе перекинула?- спостерігаючи за хмарами промовила.

- Так, але...

- О, Боже мій, в тебе завжди є ,"але". Ну, що "але"...

- Ти мене кинула,але я тобі піддався.

- Тебе ніхто не просив.- гнівно промовила 

- Не просив, але ...- його сірі очі якось з сумом мене обдивилися . Чоловік сів , та більш серйозніше промовив .- Люсі , ти ще досі важаєш що це гра?

 Я задумалася, насправді якась моя сторона не вірила в це все, якось воно було для мене фантастичним,щоб бути правдою. Тяжко видихла, мої руки  перебирали травичку та землі.

- Знаєш , можливо ти і  правий, вибач,я просто ... це все так складно, і ці обов*язки,  я не можу бути воїном, в мене не має того жару як наприклад у Клари ,  одного разу бачила як та билася на мечах з іншими студентами , це щось фантастичне, вона нібито літає, ось вона може спасти ваші землі, а не я.

- Звичайно .. це дівча одна з найкращих  йде після мене у боях на мечах, а ще іїй не виповнелося і двадця, але вона не з Аранів,а ти прямий нащадок наших захисників.

Я подивилася на небо і згадала першу нашу зустріч з Кларою . Коли у кімнату зайшов старий дідусь ,а потім перетворився у юну рижу дічину. Протягом тиждня частенько з нею пересікалася в коридорах, коли ішла на тренування. Дічина постійно мене ігнорила. Я ніколи не переживала через брак уваги з дівчачої сторорни , там в себе ,але тут в мене дефіцит у спілкуванні, і це угнітало . В мене настільки було багато думок, що таке враження якщо це все не розкажу комусь просто вибухну. 

Я тяжко видихнула. Чоловік на мене подивився та продовжив говорити не дивлючись на мене.

- Слухай приходь у зал для тренировок, познайомлю тебе з людиною , якщо ти кажиш  що готова , тоді приходь.- встав та пішов.

- Ей це все?- вигукнула в слід.

Він підняв руку та помахав на прощання , а потім вигукнув

- Не забудь в 8 годині , будь готова, це твій екзамен.

Ще довго дивилася йому в слід, і якесь двояке відчуття. Ще трохи посиділа та подивилася на небо, але красою ситий не будеш. Встала та пішла у столову. 

  Цікаво , але їхня столова нічим не відрізняєця від наших ,земних. Такі ж столи по паро чоловік, та крісла. Підноси з кашою, чай або кава,  булочки ,а були і дивні страви котрі побоялася брати. Всі від мене шарахалися , якось дивно, адже особисто я нічого нікому не зробила. Тому мій одинокий столик стояв в кутку від всіх. Сьогодні на обід був суп з макарон та пшенична каша салат з капусти і звичайно чай. Я усміхнулася своєму обіду , він нагадав нашу столову у школі. Моя усміхка зїхала пародію на усмішку. ВІдчула як очі почали щіпати , оглянула столову. Зараз була перева всі мали свою компанію, сміялися інші щось писали у зошитах. І тут побачила "його"Це він... моє серце пропустило удар , тук, тук... в горлі пересохло . Які ж рідні риси обличчя, його посмішка мене завжди заворожувала, він сміявся показуючи свої білосніжні зуби. І тут наші погляди на секунду зустрілися, " я тут , коханий" - кричало все в мені ,але ось на яву сиділа камінцем. Його погляд байдуже обдивилися, і склалося таке враження" нічого не звичайного" і від вів погляд. ВІн відвів від мене погляд? Моя  середина також закамяніла. І тут замічаю біля мого коханого пишно груду блондинку котра повісилася йому на шию та реготала на кожне слово від мого...від мого Дерека.