Частина 3

   Після неприємності з дідом, пройшла майже година. І ось я  іду по широкому коридору на зустріч невідомому, попереду ішла дівчина в штанах похожих на лосіни, але поверх них була  спідниця спереду коротша ,а довша заді біла рубашка і синій жакет під штани, та високі сапожки. Одягти вона мені дала похоже ,але без юбки, але жакет довший прикривав ягодиці. В моєму світі також була похожа одежа і коли оділа була дуже рада   цьому  , в цій одежі набагато зручніше ,а ні ж  у тих корсетах, та тяжких спідницях. 

- Ми тебе вже зачекалися- промовив голос біля мене. 

Зі мною порівнявся Даниїл, я його не ховаючи погляду і без соромно оглянула, та не могла повірити. Його одяг був з мого світу, або дуже похожий ... Темні штани , водолазка та піджак...

- Люсі , пізніше , всі питання поповоду мого тіла після весілля.- зухвало промовив , та посміхнувся своєю широкою посмішкою. 

  Мене перетрасло. "Блінчики з медом як він мене достав. Але якщо цей одяг з нашого світу справді? Тоді назад я можу попасти... І маю признатися вигляд у нього справді шикарний, широкі плечі вузькі бедра...так, звичайно він як чоловік кльовий, і тілом і обличчям ,але характер ,бррр."

  Признаюся зраділа його побачити ,не саме його,а просто знайому людину ...і не знаю чому...просто зраділа. Хотілося саме його запитати що відбуваєця, розказати всю правду ,про себе і звичайно  поцікавитися  як він ,адже пам*ятаю що вигляд у його був не "дуже".  Заглянувши у його  холодні очі ,я запитала.

- Все добре - постаралася запитати про його самопочуття байдуже до його персони,але вийшло якось не зграбно .

- Нормально- промовив чітко та без всяких сантиментів.

 Дідько ,це я за ним переживала ,а він... як я його ненавиділа ,бо згадала  ,що це по його причині я тут , що це він нічого не пояснив куди ми направляємось, звичайно мій розум казав " я й не запитувала його " тому обіжатися не варто дуже ,але не тут то було. Відчувала що всередині все бошує та чомусь так хочеця все ламати, а все він,терпіти його не можу. В моєму світі він постійно мені пакості робив ,і в цьому також достає" .

Чоловік хотів щось сказати,але промовчав та показав на двері де мене ,мабуть чекають. Вирівняла спину ,високо піднявши голову зайшла у кімнату, де сиділи паро чоловіків та жінка.

- Заходь Люсінда ...все добре ?- зацікавлено запитав дідусь, нібито жартував наді мною,але в його погляді читалося  занепокоєння. 

   За мною закрилися двері , Даниїл обійшов мене та сів по ту сторону . Чомусь відчулося у грудях біль. Дідько, це до нього так? ні просто нерви барахлять.

- Присядь Люсінда, правди в ногах не має , а слухати потрібно уважно. 

- Де я?- проігноривши вічливу промову ,холодно запитала.

- Можеш кликати мене "вчитель", я директор академії де ти находишся , вчитель боєвої магії Клор, та леді Елеонора..- старий спокійно відповів.

- Що ви хочете від мене, і що за тварюки на нас напали ?

- Почнемо з того що ти в іншому світі, а місто називаєця Цицадель. В нас ,як ти зрозуміла є і магія, і ті хто нею володіє. Наприклад Даниїл РонЗен-3, в нього є стихія вогню, та повітря. Маги котрі мають одну і більше стихій називаюця "Ронії". Ти також одна з нас, але ми ще не знаємо чи ти Ронії чи Рейки котрі мають тільки одну. Наданий час у тебе відкрилася тільки одна...твої батьки Наоки вони не мають сили і призирають тих хто її має. Коли ти перейшла у наш світ ми тебе почали шукати і як бачиш найшли...- спокійно відповів вчитель.

- Що ви сказали?- в мені все кипіло, це означає що всі про мене знали , але ось я нічого не розуміла...всі з мене дурну робили, всі батьки , дід, і Ден... - Я подивилася на нього ,поглядом повного ненависті та презирства.

- Ти  ... - я підійшла до нього та подивилася з низу в верх- ти все знав, ти ... робив мене дурну,  ти негідник , я ненавиджу вас всіх.- прокричала йому це в лице та зівсьої сили вліпила по щоці негіднику.  

 Зрозумівши що накоїла , очі наповнилися слізьми. Побачила що на щоці у чоловіка почав появлятися червоне пятно злякалася...,але він нічого не сказав , а лише опустив очі . Цей жест мене ще більше роздратував. Ось тоді мені було  байдуже на все, я знову замахнулася, але на цей раз мою руку перехватила велика та сильна рука Дена. 

- Я можу себе позволити вдарити  один раз, на другий бій мій суперник не доживає.- ці слова він промовив наджвичайною холодністю, та не прихованою надмірністю. 

Скажу чесно, я злякалася, ще ніколи в своєму житті такого погляду  не бачила.

- Годі- промовила невисока жінка яка стояла поряд стариком- Ден негайно відпусти її .

Більше ніхто і слова не сказав. 

- А ви юна леді ,заспокойтеся ,нічого страшного не сталося, Даниїл зумів вас захистити . 

- А він не міг мені хоч щось пояснити перш як забирати сюди .

- І ви б повірили? - припіднявши тонку брівку жінка встала та підійшла до мене. 

- Ви "люди " не розумієте наскільки вам пощастило мати магію, яка може спасти  когось.- промовила з такою гордістб ,що вона одна з них, з таких людей.

- Не розумію.-  Насправді мені нічого не зрозуміло було ,абсолютно нічого, це похоже  на дишевий цирк. 

- Люсі ти ще молода ,ти все зрозумієш тобі потрібен час.- лагідно промовила вона та по материнські доторкнулася до моєї голови. 

Пояснити що я побачила ,не могла мені слів не хватало .

- Дивися Люсі , це наш світ.- я бачила широкі озера ,зелені ліси снігові гори, невиликі та величесні містечка, дітки гралися, кози, вівці послися коні бігали по лузі. Все було спокіне та щасливе, але тут наступали темна хмара , і де вона доторкалася там чи то ліси чи озера вянуло та висихало, все ця хмара винищувала, та робилася все більша і більша. 

- О Господі, там ж діти- не очікувано промовила я 

- Зло ні перед чим не зупиняєця. І тоді наші діди відкрили Силу на наших пращурів, котра могла нас спасти. Унікальність цієї сили в тому ,що вона не може перебувати у тілі одної людини, це мають бути четверо сильним духом та тілом воїни, а не діти чи старики. В ті страшні роки війни залишилися старі та діти, а якщо і були достойні прийняти таку силу нажальці люди не доживали. Сила була настільки могутня що розривала з середини.  Ми були дітьми і не мали навиків бородьби з темними , тому програш був дуже страшним.- жінка зажмурилася та забрала руку з моєї голови. Мене всю трусило адже розуміла що бачила все це очима маленької дівчинки котра зараз стояла поряд, та старалася не показувати свій стан. Через паро хвилин жінка промовила, сухим та байдежим голосом, таке враження що прочитувала розповідь котра її не цікавила, але я то розуміла що це не так. - Більшу половину наших було вбито ,і тоді батьки своїм  життям пожертували,вони вібрали силу  заточили на деякий час це зло у скелі, і коли все мало б закінчитися на проклятому камінні появився надпис, що пророкував "Швидко магії буде не достатньо для захисту ваших земель , і зло вернеця " . І від тоді утворилася тріщина між сітами, і люди з вашого світу приходять до нас, і навпаки.- промовила жінка підійшла до столу та подивилася у книгу яка була розкрита.