Частина 2

Відчула як вссе тіло трусилося ,руки пітніли я була на стадії істерики. 

Що "цей" хоче від мене, щоб не боялася того чого боюся найбільше, висоти і невідомості ...

Впала на коліна та відчула що десь беруця маленькі протяги, біла кімната почала розвіюватися як туман. почали віднітися білі хиари та синє небо і дивні звуки. І мій розум сказав ховати голову у пісок, а так як тут піска не має, я скрутилася як ембріон "на присятки"

- Цього не може бути? -повторяла 

- Так негайно встань, та візьми себе в руки.- прокричав Ден

ВІн говорив нібито його придавили чимось ,його дихання було тяжким, та час від часу щось казав на незрозумілій мові.

- Ок, закрий очі і не відкривай, і ще одне,вуха затули і все що ти почуєш ,знай це пліт твоєї уяви.- тихо на останіх силах промовив,він. 

А  мені залюбки,аби не бачити,що відбуваєця.

   Спочавку відчула легеньки вітерець,так як я дуже сильно затулила вуха ,і все рівно  почувся скрегіт та якесь дивне піщання , а також  легенькі коливання. Моя бабуся казала " цікавість до добра не доведе" і хоч я боялася бо розуміла у цьому світі може бути будь що... Перед моїми очима розгорталася картина як у кіно , Ден літає з якимись величезними птахами, головою як людська, але без очей на широким ротом повні гострих як лезо зубів.  Біля Дена три таких потвори літало та постійно нападали. Мій наречений відбивався як міг то витягував руки і з них утворялася блакитна куля, а в іншій руці палав голубий  меч. Насправді я любила фантастику, але в живу це все побачити... Ці чудовиска постійно видихали з своїх ртів темні потоки і ніяк не здавалися . Їхні скреготання та кричання різало мій слух, я замітила що на мене вони не нападають,а бються тільки з чоловіком. 

 Втомлений та тяжко дихаючи Ден не здавався . Він був весь поцарапаний та на грудях виднілося червоне пятно.

- Його ранили- подумала і замічаю ,як в далечені появляєця ще одна істота,але набагато більша та з одним оком . Ця потвора направлялася зі спини ,тому чоловік не бачив його ,я вже відкинула свій страх перед висотою , при тому що я висіла у якісь дивні кулі. 

- ДЕН, ДЕН, ПОЗАДУ , ОБЕРНИСЯ. 

Я била кулю зівсьої сили ,щоб він почув, але нажаль привернула увагу, не того що потрібно. Істота зупинилася та своїми сильними крилами повернула до мене.  Впавши на мягку точку, відсунулася скільки могла від цієї потвори. Страхотя вципилося в кулю своїм кіхтями та почала роздерати. Велике червоне око крутилося то з ліва на право , а потім на впаки. Її сильні зуби вчіпилися в мій захисний щит,  відчула як смердюче гаряче повітря пробиваєця до мене.

- Ні, це сон- повторяла не один раз.і коли гострі кігті розбили ,і куля почала пропадати... зрозуміла що це все. 

Перед моїми очима пробігло дитинство , люблячі батьки, невдачі у школі, смерть бабусі яку я переживала дуже боляче, своїх подруг, коханого... і слова одного надоїдливого хлопця.

- Слабачка , ти як завжди здаєшся  ,ха,ха тебе ,ось таку ніколи не вибере мій брат.

Згадала його впевнений погляд , та зухвалий тон до мене. Мене збісило , знервувало... " Чому я попала сюди,як мене все це дратує.." 

 Я відкрила очі , переді мною стояла ця тварюка та обдивлялася боячись підійти." Що це зімною" - витягнула руку, та горіла вогнем ,але мені не було боляче. Паро раз кліпнула очима , нерозуміючи що зімною" куди я попала?"- ще раз запитала сама в себе. Чудовисько хотіло відлетіти ,але воно в цю секунду було проштригнуте великим мечом. В секунду, око тварюки перекосилися від болю, і цю біль відчула я. Це було нібито моє тіло теж  проштрихнули , і життя виходило з тіла.  Все тіло затраслосся і кожна клітинка кричала від болю.

- А аааа- прокричала , закрила очі руками . Через секунду,моє тіло стає тяжким , та біль проходить. "Це все" - подумала та закрила очі,не хочу уператися, відчувала сильний потік повітря адже можє тіло падало, якісь крики, це скоріше всього Ден ще бється, і темнота....

 - ...ну і довго вона буде дрихнути?- почувся не відомий голос десь дальше від мене.

- Зачекай, ця дівчина багато сили втратила ,їй потрібен спокій тому сиди і мовчи, а я зайду пізніше. 

- Чому , я , це за те що до Клари  приходив?

Інший голос нічого не відповів , і тихо закрилися двері . 

- Дідько- 

Чути як хтось сів у скрипуче крісло та почав листати книгу.  

В мене голова боліла як після випускного 11 класі коли попробувала , різні види алкоголю. Відкривати очі нехотілося ,адже розуміла що зараз буде переполох, тому потрібно полежати та подумати ...

" так спочатку я попала до анти -батьків, котрі відали мене людині яку я у своєму світі ненавиділа. Потім ,він має якусь силу, з повітряними кулями та вогняними мечами,ок. Якісь чудовиска на нас напали,і коли одне з них вмерало я відчула біль втрати, О Господи, я дурію вже ,а може я зараз вже в дома? і відкрию очі і буду у своїй кімнаті , і до речі я взагаді не відчуваю на собі одягу,щоб мене щось стискало чи перетискало. Легенько прислухалася до відчуттів та зрозуміла ,що хоч легка сорочка і це добре."

- Все відпочила?- почувся голос з боку.

" мене розкрили"

Постаралася відкрити очі, і в  всекунді закрила бо  вони почали пекти.

- Ой, уу- простогнала руками потерла очі. вони пекли вогнем ,чому?

- не відкривай, резко- промовив голос.

По голосі це був молодий хлопець , котрий зухвало кидав незрозумілі словечка.

-  Арарова- промовив знову та сів у крісло навпроти мого ліжка.  Я лежачи на ліжку повернула голову та побачила невдоволені чорні очі , з пшеничною гривою, мене пересіпнуло,адже навпроти сидів мій сусід котрий мене терпіти не міг.                                     

- Що це означає? - запитала вдивляючись у хлопця.

- Тобі це буде не приємно.-промовив, та встав з крісла .

- Ти куди?

- Покличу когось ,а ти лежи, бо стошнить.

 Лягла оглянула кімнату велике вікно з тяжкими шторами , картини на стіні шафа одна , другий шкаф з книгами , круглий стіл з круживною скатертю . Дві тумби з настольними лампами , на одній  стояв стакан води. Мені зразу захотілося пити ,але після того як Ден мене "напоїв " перехотілося. В двері хтось постукав, та почекавши трішки помало вони відкрилися.