Глава 2. Знайомство та нові смаки

Поки Юміна намагалася переварити почуте, через найближчий поворот вибігла ще одна знайома постать. Це була Лінсі Сілуеська. Вона мчала до них, притримуючи одяг, що розвівався, з широкими від переляку очима.

- Юміна! Суші! Ви теж тут? — захекавшись, вигукнула Лінсі. - Що взагалі сталося? Я прокинулась у якомусь вузькому провулку і зовсім не розумію, де ми!

Сестри швидко пояснили Лінсі, що вони перенеслися до зовсім незнайомого місця під назвою Київ.

Місцева дівчина, що весь цей час спостерігала за незвичайно одягненими, доброзичливо посміхнулася. Її щиро потішила ця компанія.

— Мене, до речі, Наташа звуть, — представилася вона. — Дівчатка, ви, мабуть, зовсім заплуталися і перенервували. Давайте зайдемо до найближчого кафе? Я пригощу вас чаєм чи кавою, сидимо, спокійненько все обговоримо.

Юміна та Суші переглянулися, абсолютно не розуміючи, про що йдеться.

— Кафе?.. — перепитала Суші, смішно наморщивши носик. — А що таке? Це якесь особливе магічне місце?

- І що таке кава? — додала Юміна з цікавістю. — Ми знаємо різні види трав'яних відварів, але про таку назву ніколи не чули.

Наташа мало не розсміялася від їхньої щирої спантеличеності, але стрималася і тепло відповіла:

— Кафе — це просто затишний заклад, де люди відпочивають та п'ють гарячі напої. Давайте спробуємо! Я впевнена, що вам сподобається.

— Ну... якщо це безпечно, то ми з радістю спробуємо, — відповіла Юміна від імені всіх.

Наталка повела трійцю до найближчої кав'ярні на розі вулиці. Як тільки двері відчинилися, принцес і Лінсі огорнув густий, незнайомий, але неймовірно приємний аромат свіжозмелених зерен та випічки.