Розділ 1. Несподіваний поворот

День двадцятиліття для принцес Суші та Юміни Ернеа Ортлінде став воістину особливим. Весь Белфаст гудів від святкових урочистостей: вуличні музиканти грали веселі мотиви, а замок був прикрашений пишними гірляндами та яскравими прапорами. Цього святкового дня всі поспішали привітати сестер з ювілейною датою, обдаровуючи їх теплими побажаннями та чудовими подарунками з усіх куточків королівства.

Свято затяглося аж до вечора, і, втомлені, але щасливі, дівчата вирушили спати. Однак наступного дня приготував для них зовсім не той ранковий затишок, до якого вони звикли.

Прокинувшись, Суші першою розплющила очі і з подивом виявила, що лежить не у своєму м'якому ліжку, а на незвично твердому покритті. Навколо шуміли дивні металеві екіпажі без коней, а довкола височіли незвичайні високі будівлі.

— Юміне… де ми? — розгублено спитала Суші, озираючись на всі боки і стискаючи руку сестри.

Юміна підвелася, протираючи очі і намагалася озирнутися. Її погляд кидався по незнайомих вулицях і незвичайно одягнених людей, що проходили повз.

— Я… я не знаю, — тихо відповіла Юміна, в її голосі звучало явне замішання.

Поки сестри намагалися прийти до тями і зрозуміти, що сталося, до них підійшла перехожа дівчина. Помітивши розгублений вигляд сестер, вона доброзичливо посміхнулася і спитала:

- Дівчата, вам допомогти? Ви виглядаєте втраченими.

Юміна чемно підвелася і з надією в голосі запитала:

— Вибачте… ви не скажете, де ми знаходимося?

— Ви в Україні, у Києві, — відповіла дівчина з легкою посмішкою.

— У… Україні? Київ? — Юміна завмерла в повному шоці. Ця назва звучить абсолютно чужою магією, якої немає на жодній карті їхнього рідного світу. — Але… як ми взагалі потрапили сюди?