Розділ 9. Доросла дівчинка

Кілька днів у родині Чигриних промайнули для Русланки, наче одна мить. За цей час чого вони тільки не робили? Було й генеральне прибирання квартири й теплі вечори за столом, до яких все частіше долучався Леонід Михайлович. Він знаходив можливість, хоч на пів годинки раніше, примчати додому на вечерю, бо йому страшенно подобалось бачити свою родину щасливою і, як він казав, повною...

Але дзвінка від бабусі, котрого з нетерпінням чекала Русланка, все ще не було! Пройшов, наповнений добром і радістю, тиждень. Лесик виконував обіцянку й возив свою «золоту рибку» на різні пляжі та в потаємні, небагатьом відомі морські заводі. Руся стрімко набиралась знань, відносно плавання. Звісно вона не могла зрівнятись з хлопцем, що змужнів на морі, але вже зовсім не боялася глибини та довіряла своє життя вірному другові.

Вони їздили на ринок за зеленню й продуктами, а потім дружно готували різні смачні блюда, під керівництвом тьоті Ані. Здавалось, що й бідолашна жінка почувається набагато краще, але всі ті ліки на її столику – просто зводили Русю з розуму. Чому вона ніяк не може допомогти цій святій жінці, що мужньо тримає в собі біду та посміхається дітям, наче вранішнє південне сонце? Це теж, як казав Лесик на пляжі, страшенно несправедливо.

А ще після навчання плаванню, під Любимівкою, того чарівного зізнання і їх першого ніжного дотику – Лесик наче відпустив Русланку і дав можливість самій вирішити подальшу долю їх стосунків. Так, він спав з нею в одній кімнаті, на підлозі, та часто без сну милувався її присутністю поруч. Так, вони ходили вулицями міста, міцно тримаючись за руки. Так, вона більше не звертала уваги на те, як скидає поряд з ним сарафанчик на пляжі, але й тільки! Руся зовсім не думала про його мрії, вона настирливо чекала дзвінка від своєї неймовірно дієвої бабусі. Батьки знаходилися далеко та не мучили її своєю тиранією, а родина Чигриних стала для Русланки щирим прихистком і справжнім домом.

Якось вони з мамою Лесика вивчали в’язання нового узору, якого Руся раніше не знала. Жінки так захопилися, що забули про деякі нюанси щодо обіду, тому відправили Лесика в магазин. У дворі він вже відчинив двері Фіата, але раптом почув знайомий голос:

– Привіт, Чигрин! Ти мене зовсім забув, чи тільки на час приїзду до вас тієї шпильки?

Олесь обернувся і звісно побачив свою однокласницю, з якою танцював на випускному. З поверненням в його життя принцеси-жабки він геть забув про весь навколишній світ. На відміну від Томки! Ну, так були у них деякі стосунки, але ж він її зовсім не кохав. В старших класах вона часто чіплялась до нього в школі, але до нього чіплялось багато дівчат і що з того? А в ніч випускного, після кількох пляшок ігристого та шаленого запливу морем, між ними дещо сталося, звісно без будь-яких наслідків. Та набридлива дівчина, мабуть думала інакше!

– Привіт, Тамаро! Що ти тут робиш? – здивувався Олесь, бо не зважаючи на спільне навчання в школі, жила дівчина в місті, а не у військову містечку.

– Скучила. Хочу продовження... – без вагань ляпнула вона й попестила хлопця по плечу.

– Продовження чого? Школу ми закінчили, випускний відгуляли. Все, життя триває. Чого ти від мене хочеш? – відразу поставив всі точки над «І» Олесь.

– І триває воно в тебе без мене, так? – підступно примружила очі дівчина.

– Саме так! – кивнув Олесь і хотів сісти до авто. – Вибач, я поспішаю.

– А якщо я розповім твоїй гості «про нас»? Що тоді? Вона здається в тебе зовсім ніяка... – намагалась погрожувати досвідчена, бо навіть поглядом розпізнала чистоту Русланки.

– А якщо я розповім твоєму батькові: скільки разів ти була з його бухгалтером та передавала йому цікаву інфу про власника компанії? – Лесик був дитиною військового і його трійки в атестаті не могли затьмарити світлого розуму.

– Звідки ти знаєш про це? – зірвався голос Томки.

– Ти ж сама багато разів хвасталась і казала, що новітня Мата Харі, а я твій Джеймс Бонд, та хотіла бути моєю дівчиною, – нагадав Олесь, як вона вихвалялась своєю зіпсованістю.

– Ти скотина, Чигрин. Ще й велика! Ніколи не думала, що ладен на шантаж, – прошипіла юна гадюка.

– Але ж ти сама приперлась і почала першою. Знаєш, Тамаро, їхала б ти в місто та шукала якоїсь роботи. Повір: це допомагає відволіктись від дурних думок. Чого ти до батька на фірму не підеш? Він же тобі будь-яке місце віддасть. І не приходь сюди більше. Не було у нас нічого й не буде. Місто повне моряків – іди розважся, а про мене забудь, – відрізав Лесик і завів двигун. Він навіть не запропонував її підвезти. Виходить не завжди цей хлопчина такий, як зі своєю родиною чи з маленькою принцесою. Він боєць і точно вміє захищатись.

Бувають дні, коли вирішення проблеми чекаєш довго й болісно, а воно приходить неочікувано й миттєво. Так було й цього разу. Доки Лесик у дворі розв'язував особисті питання з нав’язливою однокласницею, Русланці надійшов дзвінок. Вона вибачилась та кинулась до Лесикової кімнати й навіть зачинила за собою двері.

– Бабуню, що ж ти зі мною робиш? Хочеш, щоб тут було вже два інфаркти? Чому так довго? – ледве не плакала Руся.

– Ну вибач, онученько! Але чому ти така збурена? Тебе там хтось образив? – миттю відчула через простір надмірне хвилювання дівчинки стара вчителька.

– Що ти, рідненька! Я тут наче серед янголів на небі. Просто страшенно чекала твого дзвінка. Якби ж ти бачила: яка нещасна ця жінка! Вона дуже хороша і всіх нас любить, але біда її неймовірно гнітить. Ти щось дізналась за цей час, чи ні? – вимагала негайного рішення Руся.