Частина 26

Весь день вони провели разом. Розмовляли, розповідали одне одному про свої почуття та переживання. Вечоріло, на небі з'явились перші зірки. Адрі поклав на зелену траву свою куртку, і вони разом на неї сіли, не припиняючи говорити, вони милувались небом. 

 - То ти справді думав, що я закохана в Адама? - Спитала Марі.

Адрі кинув на неї легкий погляд.

 - Ти така вродлива, - сказав він, та провів рукою по її волоссю. - Я не знаю, що я думав, просто не хотів тебе чіпати, ти пішла, і..., і все.

 - Ти також пішов, коли побачив мене та Адама перед будинком.

 - Вибачиш мене? За все, вибач.

 - А ти вибач мене, я так довго не наважувалась зв'язатись з тобою.

 - Але зараз ми разом, і це головне, - сказав Адріан і обійняв Марі. 

Вони проседіли так пів години. Обіймаючи одне одного, в легких думках та мріях.

 - Журналісти тебе сильно діставали? - Спитав Адрі.

 - Трохи, вже кінець семесту, через декіль днів літо, а мої документи зі школи ніхто не забрав, тож я вирішила знову туди ходити, на виході зі школи вони чіплялись декілька разів. А якщо до контракту? Що з ним?

 - Поки що, все добре, пресса мало знає про той інцидент. Батьки Адама розлучаються, зараз всі женуться за ними, проте ще декіка місяців, і вони знову повернуться до нас.

  - Розлучаються? Чому?

 - Я знаю не більше за тебе. - Сказав Адрі, та допоміг Марі піднятися.

 - Тож, пані Альхич, ви повернетесь до маєтку? - Спитав Адрі.

 - Я навіть не знаю, можливо ти сьогодні підеш до нас?

 - Добре, зараз лише зроблю телефонний дзвінок. 

Адрі попередив Доріана, що залишаєтся у Марії. Вони поїхали до неї. Маргарет та Деніал в той час, не могли відійти від новини про Рональда. На їх серця, а особливо на серце Маргарет впав важкий тягар, що донедавна несла її донька. Цього разу, Деніал був не в змозі погрожувати Адріану. Ніч пройшла спокійно. Марі не хотіла повертатися в будинок Альхичів, як і Адріан, тому вони вирішили на декілька днів залишитись у Марії. Доріан був не проти. Поки сім'я Марі оговтувалась від листа, що надіслав Рональд, Доріан та Анна Альхич мали свої клопоти...