Частина 12

Марі з Адамом вийшли на терасу.

 - То, як тобі життя сучасної принцеси? - Запитав Адам та всміхнувсь.

 - Якщо чесно, я б будь-якої б миті повернулась додому.

Було торохи прохолодно, дощ, що йшов цілий день давався в знаки, піднявся холодний вітер. Адам відразу ж зняв свій пінджак та поклав на плечі Марії.

 - То чому ж не повернешся? - Спитав він.

 - Як би все було так просто... - засумувала Марія.

 - Адріан сильно тебе дістає? - Спитав з серйозним виразом обличчя Адам.

 - Спочатку так, а зараз... Ми, начебто, помирились, але... Я не знаю

Адам знову усміхнувся, Марі, бачачи його усмішку не могла стримувати свою.

 - А ти не схожа на інших. Всі дівчата яких я знаю, це доньки друзів моїх батьків. Вони всі зарозумілі та пихаті, з ними навіть поговорити немає про що.

 - Думаю зростати у такому суспільстві досить важко, - сказала Марі з зацікавленим поглядом.

 Вітер ставав все сильнішим, але ніхто не хотів вертатись. В цей момент десь далеко вдарила блискавка, її було ледь помітно.

 - А ти знаєш, що температура близкавки 30000 C° - це вп'ятеро більше ніж температура поверхні сонця. - Сказав Адам.

 - Отже, люди, яких вдарила блискавка побували на Сонці? - Раптом спало на думку Марі.

Обоє знову засміялись.

Вдарила ще одна блискавка, вже блище.

 - Думаю нам потрібно йти назад. - Сказала Марі.

 - Так, ти права.

Як тількі вони зайшли в приміщення Анна відразу кинулась до Марії.

 - Маріє, ми тебе всюди шукаємо, починається гроза, нам потрібно їхати.

 - Бувай, Адаме, хорошого вечора, - сказала Марі на останок та пішла до машини, Адріан уже чекав її там.

 - Марі, де ти була? Ми шукали тебе.

 - Я не дитина, аби мною опікуватись.

 - Але всеж, ти моя майбутня дружина, - наголосив Адрі.

 - Я була на терасі з Адамом, тепер поїхали.

 - Добре, поїхали, - звернувся він до шофера.

Вони знов їхали мовчки, було помітно, що Адріан злиться, але всіма силами намагається вдати байдужість.

 Він не витримав тиші:

 - Завтра я та мої друзі, їдемо кататись на велосипедах, можеш до нас приєднатись, якщо хочеш, звісно.

 - Залюбки, аби лише не сидіти в кімнаті! - погодилась Марі.

Коли вони доїхали вже почалась гроза.

Марі з Адріаном швидко побігли до будинку.

 - Надобраніч.

 - Хороших снів.