Частина 5

Адрі провів Марію назад до будинку. Маргарет уже чекала її у кімнаті, що підготували для їх ночівлі. Вона нервово ходила туди сюди та думала, як розповісти доньці про таке несподіване рішення.

Марі, зайшовши до кімнату, навіть не дивилась на маму. Вона сіла на щойно прибране ліжко та дивилась униз.

 - Маріє, я мушу дещо пояснити, я знаю, ти будеш сердитись... Але вислухай, я впевнена, згодом ти зрозумієш...

 - Я все знаю! - Сказала дівчина, і з її прикритого волоссям ока потекла сльоза.

 - Ти будеш засуджувати мене, але знай! Це... Це заради твого блага!

 - Мамо йди, прошу йди...

 - Доню... - Маргарет хотіла хоч якось звернути на себе увагу доньки.

 - Йди !!! - крикнула Марія з усієї сили.

 - Маргарет, Марія - почувся голос Анни з дверей, - як вам кімната?

Анна досить довго підслуховувала. Марія встала з ліжка та підійшла до жінок.

 - Я всеодно не підкорюсь! Хоч вбийте, а заміж не вийду! - Все ще кричала вона.

 - Маргарет можна вас. - Покликала Анна.

Вони відійшли в сторону, Анна наполягла, аби Маргарет їхала додому.

 - Марія зараз і так приголомшена. Я вже здогадуюсь, як вона дізналась про подробиці нашої розмови... Отже, Маргарет, зараз ви маєте їхати додому, знайте, ви зробили все правильно, я поговорю з нею ще раз. Обіцяю вам, з Марією нічого не станеться допоки вона тут. Ви можете мені довіряти. Я також мати, також проходила цей етап з сином, дайте їй час.

 - Думаю ви права... Зараз вона ненавидить мене, але коли пройде час, зрозуміє.

 - Звичайно. - На останок сказала Анна, тихо посміхаючись в честь своєї маленької перемоги.

Вона провела Маргарет до машини, впевнившись, що вона поїхала, Анна пішла до кімнати Марії.

 - Марія-Ілуіза Рефір, що за істерика у моєму домі? - строго сказала Анна, дивлячись на Марію, своїм попелящим поглядом.

  - Ви, ви не маєте жодного права! - Сказала Марі.

 - Так, звичайно, насильно заміж ніхто тебе не потягне. Але подумай про свою сім'ю. Нам цей договір обіцяє величезний прибуток, і ми будемо дуже засмучені, якщо він нам його не принесе!

 - Ви мені погрожуєте?

 - Вважай це, маленьким попередженням, дитинко. Ми ж нехочемо, аби з твоїм братом чи сестричкою щось сталось.

Марі дивилась в очі цій жінці, і не могла повірити, адже при першій зустрічі, вона здалась дуже милою.

 - А зараз прийми свою "тяжку долю" та вставай з полу. Більше ти не будеш так себе поводити! Завтра розпочнеться твоя підготовка, і якщо в тебе, щось якось не буде виходити... Бідолашна сестричка може постраждати, знаєш, які діти на дорозі не уважні. - Іронічно на останок сказала Анна ,та, переконавшись, що Марія достатньо налякана, пішла з кімнати.

Марі просто сиділа та думала всю ніч. Анна давала не прості погрози, в її очах було видно, що вона злегкістю втілить їх в життя. Дівчина не знала куди їй подітись. Більше за життя, вона любила брата і сестру, і заради них була готова на все...