Глава 2 Найгірший день

              Сато пішла до школи як завжди. Цей день мав бути само найкращим днем в школі, адже її подруга сказала,що Чана Бі сьогодні не буде. Принцесса була спочатку здивована, а потім була дуже рада. Не знаючи, що це неправда учениця пішла до школи. Але який подив був у неї коли вона побачила Чана Бі, але свою подругу не бачила. Тоді в принцесси промайнули спогади ніби подруга казала не про Бі а про себе. Такі думки дуже схвилювали Сато. Але це ще пусте. До неї після другого уроку підійшов її ворог( він ще ніколи не підходив до неї, а тим більше не розмовляв)

-Що тобі від мене потрібно?!-зніяковіло, але вдала вид ніби сердиться на нього Сато

-скажи домашку зубрила-спеціально сказав Чан Бі бо той не простив її за униження яке принцесса не хотіла робити. 

Але Сато тільки подивилася на Чана і пішла геть.Чан Бі дуже здивувався і послідував за нею  сказати те,що принцесса була сміливою це нічого сказати,адже це правда Сато дійсно була сміливою.

          На ранок це було двадцятого вересня двітисячі вісімнадцятого року, десятий клас. На уроці корейської мови Сато стало дуже погано в неї паморочилося в голові та трохи темного в очах. 

      ,, Терни Сато, терпи-казала про себе дівчина"

Але біль була не виносила,просто не могла принцесса далі терпіти, вона відпросилася в вчительки корейської та пішла в мед-пункт. Там вона просиділа цілу перерву та десять хвилин уроку. 

        На уроці Польської:

-добрий день діти-вчителька 

Учні привітавшись почали записувати дату та матеріал який диктувала вчителька. І тут заходить Сато яка саме прийшла з мед-пункту.

-де ти ходиш минуло 15 хвилин уроку!-розлючено крикнула вчителька Польської мови незнаючи, що Сато була в мед-пункті.

-вибачте я більше так не буду-Сато

-добре можеш сісти на своє місце принцессо Сато-з усмішкою сказала вчителька

      Ніби все добре минає двадцятий день ходьби в нову школу. Урок Французького почався рівно в одинадцятий годині дня.

        В клас заходить молодий учитель. Починається урок. Було дуже замітно,що Сато не дивитися в книжку. 

А десь літала в своїх думках .

Учитель пробував будити Сато від її думок хоча вони й не були дуже лихі. Дівчата які любили Максима( це ім'я вчителя) косо дивилися в сторону Сато. Їм не бракувало трохи почекати напевно він і їх замітив би. 

-Сато два-з усмішкою дивився на неї вчитель.

З годом  Максиму почала подобатися Сато, і що якщо дівчині 16 а йому 19. На три роки молодша Сато. Правда було б нічого якщо Максим не був таким високим ні Сато любила високих хлопців,але не таких високих як Максим.

Тоді коли вчитель поставив Сато,, два" дівчина різко пробудилася від думок і виглядала дуже смішно. З рештою навіть вчитель не стримав свого сміху дівчата теж почали ,,сміятися". Сато стало некомфортно,що з неї сміються,  але вчитель дав записку щоб та  не ображалася. 

      Після цієї історії Сато все ж вдалося знайти спільну мову з учителем як це не було б складно. 

       Третім уроком була корейська вчителька була сувора 

-два, два,  два, два ще хтось хоче получити Два?-вчителька.

       Протилежна ситуація на уроці німецького, там все проходить весело вчитель ніколи не клав в щоденник два бала. 

    Нажаль коли прийшов до її школи Чан Бі все обернулося. Всі дівчата просто фанатіли від нього, а сам він  не любив нікого адже йому була важлива тільки репутація. Якби Сато не любила його все ж завдяки йому вона знайшла собі подругу цим принцесса була йому вдячна. Тому до в'язниці вона відправити його не могла і батькам розказати теж не могла. Тому вона нікому не розказувала це крім служанок які день і ніч роблять та служать королю та королеві. Так їхній ситуації помилку зробити, або, щось таке це дурно. Бо можуть їх звільни-ти, а вон  бідні працюють тільки на цій роботі. Але не погано заробляють тридцять тисяч в місяць.

,, чому все так? Чому?!" Мовчки  з усмішкою каже сама до себе Сато. Це було того дня коли у батьків була дуже важлива тема для зборів. А Сато вже доросла тому вона нікому не хотіла показати свої справжні емоції. Хоча королева та король не дуже строгі з принцессою, але те, що було з її старшим братом це запам'яталося на вік.У їх замку була велечезна бібліотека де було понад двадцять тисяч книг різних країн і не одна не повторювалася, щоб було краще читати. Були й ті книги яким потрібно було купляти додані до цієї історії книги, щоб прочитати, що ж було в кінці. Коли Сато зайшла сюди то ледь стримала сльози. Але потім пропускали. Маленька дівчинка віком десь приблизно семи-восьми років ще не знала,що братик заснув на вічно. Але героїзм її не поммлив як її брат казав,, все буде, але не зразу''. Так і вийшло із Сато.

Їй ще багато чого потрібно буде відкрити, пережити

-так раз моя коронація у вісімнадцять років... тоді мені залишилося ще чотири роки. Ну получається так раз мені 14.-весело розказувала служанці Сато.

-ахаха... тим, що ви рахуєте скільки років вам до коронації, щоб потім пожаліти?-Жасмін служанка принцесси, одна з веселих соужанок замку.

-Ахаххахахах ні я ніколи не пожалію- каже Сато відверто.

Жасмін доплітає зачіску Сато.

-Ого дякую жасмін як завжди бомбезно-Сато

-дякую принцессо-Жасмін 

     Вона пішла залишивши Сато на самоті. Так як тато Сато був жорстоким та нікого не жалів. Але одного разу все зміниться  і Сато вірить вона.