Глава 1 знайомство

        Жила була принцеса її звали Сато.  Вона була сильною та мужньою.  Попри те, що була( не дуже добра) людина  це був Чан Бі.  Так кликали цього хлопця насправді його звали   Стасом.  Жила Сато добре, ще й у замку. Було  б добре... Із- за того,що вона з королівської сім'ї дуже важко в ті часи,знайти друзів. Дехто і зараз мріє мати подругу або друга  який живе в замку. 

       Деякі люди були не задоволені та говорили між собою яка це  королівська сім'я, якщо не можуть допомогти людям? Деякі говорили прямо принцесі в очі, що їм не подобається. Інші нічого не знають, або ж ігнорували саму королівську сім'ю.

     Тому принцессі Сато було ну надзвичайно скучно. Слуги не хотіли грати в її ігри придворні теж. З раннього дитинства Сато вчилася виживати самотужки. Хоча в неї не дуже получалося. За такі витівки на неї часто кричали батьки. Адже одного разу вона чуть не підпалили замок граючи у індіянців. Хоча  гратися самою було дужее нууудно, а вийти на вулицю під час візитів до  іших королів та королев. Був один плюс таких візитів,адже у деяких  корлів та королев були  маленьки принци або принцесси.

      Сато часто плакала, та плакала перед дзеркалом, жалілася про все сама з собою. При цьому не даючи нікому дізнатися , що саме сталося з нею. Багато якигось лих і стало причиною такої несподіваної зміни характеру. 

Дні скоро минали разом за партою в школі або ж за книгою та гарячим чаєм. Сато характер мала не складний була чемною адже вона принцесса. Проходячи мимо парти на уроках вчителька посміхається коли бачить, що Чан Бі сидить біля принцесси або після неї. Чан Бі це не справжнє ім'я хлопця. Його назвали Стасом, але хлопцеві це ім'я не дуже подобалося тому він попросив однокласників звати його Чаном Бі. Ще в першому класі його так почали звати, перші роки  однокласники дратувати його всілякими прізвищами, ось і почалася ера прізвищь в їх класі. Вчителі авжеж кричали на них і говорили, що так не добре робити, але в загальному всі вже підвлаштувалися до своїх прізвищь. 

      Корейці це добрі люди, але серд них є і злі. Жахливих днів для принцесс не буває?  А хтось і може таке подумати, але почувши на місці Сато ця уява скоро пропала б. 

              В її маленькому,але рідному містечку ( це середина Кореї тобто центр( столиця). Люди добрі хоча все таки є і злі.це місто мало назву Аконта. І тут народилася мама Сато та проживала і тоді. А тато Сато народився у селі Амблії де зустрів першу свою любов. Всі люди дуже цінували королівську сім'ю навіть Сато. Але після смерті старшого брата Сато у їх містечку поширилися слухи ніби сама принцесса його вбила, щоб дістати корону собі. Ці чутки ставали все більшими і більшими, люди в свою чергу почали боятися та віддалятися від Сато. Навіть ті хто були для неї найкращими друзями теж. Ось так Сато лишилася друзів у 5 років.  Аби чимось зарадити горю батьків принцесса більше не появлялася на вулицях міста, не веселилася з другими дітьми, а була замкнута у своєму крузі. Мешканці міста думали, що принцесса покінчила з собою, але коли та пішла до школи все помінялося. Маленька дівчинка могла вибратися з свого замкнутого кола, могла б знову бути як і всі інші. Але вони по словах Сато не принижували нікого як я...

                  Ці думки не давали спокою принцессі тож вона вирішила й сама віддалятися від всіх. Спочатку їй було добре, ще пак їй ніхто не мішав своїми постоянними,, важлививми"дзвінками. Але потім їй ставало дедалі скучніше і скучніше. Це було до такої степені, що Сато врешті решт захотіла тоже друзів, справжніх друзів...

В її рідному містечку важко було знайти справжніх друзів,але люди якось спромоглися цього. А Сато... Їй було і без друзів ,, дуже весело." Принцесса стримувала сльози навіть тоді коли її серце розривалося на тридцять мільйонів кусочків.

    Це було для неї нахабно розповісти комусь про її біль ,біль яку ніхто не може зупинити навіть дорогими ліками.Навіть тоді коли їй потрібна була допомога вона мовчала...    мовчала аж поки не змогла витримати цю біль...

        Правду сказати, а не звертати  Сато не отримувала від батьків належної уваги тому ось і причини чому її також не люблять. Проводити час на самоті, або розважати себе якимись іграми на свіжому повітрі, або за стінами замку. Найбільше маленька героїня любила виходити на вулицю після того, як закінчився дощ. Ніби її туди, щось тягнуло, це повітря,краплинки дощу, все це створює надзвичайну гармонію де все навколо стає таким гарним.

            Всі люди дуже любили старшого брата Сато. З ним і вся королівська сім'я славилася у всіх королівстах. Але після його смерті принца, людипочвли віддалятися від королівської сім'ї та від Сато загалом. Всі хто був для неї само найріднішими стали для неї ворогами, крім батьків які одну четверту своєї любові віддавали і доньці, а тепер і зовсім нуль цілих одну десяту частину. 

                 Коли Сато вчилася у школі не все так добре було але це ви можете дізнатися у другій главі цієї книжки. Все її життя перевернулося до гори дригом хоча...

-Хей мамо- Сато

-іди не бачиш я зайнята?- Амблі Мае

-Добре вибач- Сато

        ,,І так я залишилася одною... Зі своїм ведмедиком Ашоу, але він вміє говорити тільки OF, □(корейська мова)

Друга мова це Польська Ona je kodiet( вона є жінка) і т.д."