Розділ 6. Випробування на людяність

Розділ 6. Випробування на людяність

Аїда ввечері впевнилася, що все було готово до відбору. Вона бажала підібрати компаньйонку для себе, можливо і не одну. Її постійним компаньйоном був Люмео і це їй подобалося, але дуже не подобалося, що поряд з принцесою не його донька Міністру фінансів. Ось він і дзижчав королю, що з принцесою має бути саме представниця жіночої статі, бо чоловік поряд якимось чином може скомпрометувати принцесу. Аїда спочатку страшенно обурилася побажанню батька бачити поряд з нею не Люмео, а іншу дівчину. Ой, це був епічний скандал з доводами про те, що Люмео знає її від народження, може її захистить та розуміє з півслова. Коли у короля закінчилися доводи та він пішов пити настоянку, щоб заспокоїти нерви, Люмео дуже швидко переконав Аїду, що компаньйонка – досить гарна ідея та необхідно погодитися на цю умову, але обрати супутницю самостійно.

– Аїдо, та це ж чудова ідея! – запевняв подругу Люмео. – За правилами етикету ти, дійсно, не можеш виходити із палацу та перебувати тривалий час наодинці з чоловіком, але якщо поряд буде вірна та віддана дівчина, це розв’яже нам руки та дозволить утрьох подорожувати та жоден не скаже, що принцеса не дотримується етикету. Але компаньйонку маєш обрати саме ти, а не міністр.

Аїда задумалася над словами Люмео. А він же мав рацію! Їй, дійсно, потрібна була подруга. Люмео був чудовий, вірний, але бувало, що їй хотілося потеревенити по-дівчачому з кимось. Фрейліни для цього не підходили. Вони були настільки манірними, зарозумілими та дотримувалися етикету, що Аїді завжди у їх присутності було нудно та хотілося спати.

Тепер, маючи нагоду обирати собі у компаньйонки кого завгодно, Аїда вирішила перевірити претенденток та виявити тих, хто був би цікавий в першу чергу їй, хто був би вірним та розумів без слів.

Аїда придумала досить багато різноманітних способів перевірити всіх охочих на роль компаньйонки. Першою мала бути перевірка на людяність та чуйність. Зрозуміло, що у присутності принцеси та інших поважних осіб Претендентки виявляти б свої найкращі чесноти. Аїда вирішила розпочати випробування ще за воротами палацу. У палац варта не мала допустити тих, хто не пройшов випробування. Віддані принцесі гвардійці спостерігали за проходженням конкурсу та пропускали тільки тих, хто мав лист з ініціалами принцеси, який пропускав конкурсантку на другий етап відбору. Усю ніч, за наказом принцеси, писарі строчили невеликі повідомлення, які мали отримати конкурсантки за свою поведінку.

У Аїди в палаці були віддані слуги, яких вона також задіяла у відборі. Вранці всі були переодягнені, загримовані та перебували за воротами замку. Їх метою було виявлення людяних та добрих претенденток, які отримували від помічниць листи, що б відправили нахаб та черствих серцем додому.

Найколоритнішим серед усіх помічників був Люмео. Це був його день. Він був неперевершеним актором та обожнював театр. Не раз вони з Аїдою грали у виставах. Цього разу Люмео перевтілився у стару жебрачку, яка просила води, чи хоч щось поїсти. Аїда також перевдягнулася, але у замурзаного хлопця, який бажав допомогти за невелику суму грошей, чи окраєць хліба.

За воротами палацу розпочалося дійство.

Ошатно одягнені родовиті панночки згуртувалися окремо від простолюдинок, які поглядали на наряди багатійок, але не наважувалися підійти ближче. Окремо від усіх стояла Какотта, яка сподівалася, що компаньйонкою оберуть саме її.

Даніель ледь відкараскався від кучера, який надто настирно залицявся до нього. Як же ж важко жінкам з такими нахабами! Даніель великими кроками долав відстань від карети до воріт, зовсім не думаючи про ходу. Він був дезорієнтований. Принц був тут вперше, велика кількість дівчат збила його з пантелику, бо вони постійно щось говорили. Даніель нікого не слухав, а думав тільки про Бетсі та бажав якнайшвидше потрапити до палацу.

Увагу Даніель привернув крик якоїсь розпещеної панночки поряд з якою стояла у три погибелі скоцюблена стара жінка з ціпком, який слугував їй опорою. Принц не знав, що то була майстерна гра Люмео та вірив кожному руху та слову.

– Заберіть від мене цю нечисть! – волала Какотта. – Я не хочу, щоб її бородавки на мене перейшли! Варто, чому тут вештаються жебрачки?! Заберіть її негайно звідси!

– Чого так волати? Жінка не зробила нічого поганого, – вступився за жебрачку, яка «ледь стояла на ногах» Даніель у своєму образі.

– Не вистачало, щоб вона мені ще щось зробила! Заберіть її негайно! – продовжувала волати Какотта, привертаючи до себе увагу.

– Ходімо у затінок, бо сонце вже напекло голову одній панночці, – м’яко мовив Даніель до «жебрачки», маючи на увазі Какотту, та допоміг «старій» пройти до дерева.

Від «жебрачки» він отримав конверт, який потрібно було відкрити перед тим, як вартові оголосять, хто ж пройде далі. Але Даніель отримав такий конверт не тільки від загримованого Люмео. Одна з вірних служниць Аїди продавала квіти і Даніель придбав кілька букетів, щоб дівчина отримала хоч якийсь заробіток. Квіти були вже не першої свіжості і їх могли купити тільки з жалю та співчуття до квіткарки.

Даніель пройшов випробовування на людяність. Але він радів не стільки шансу пройти далі, а тому, що Бетсі, нарешті, дала про себе знати. Та думки кажанки схвилювали Даніеля ще більше...

Бетсі відкрила очі та озирнулася довкола. Кажанка зрозуміла, що тут вона ще ніколи не була. Вона мала якесь дуже дивне самопочуття, ніби у ній щось змінилося, стало на душі якось легше, світліше. Вона згадала, як вдарилася у щось, залітаючи до палацу, та відчула, що болю немає. Його немає навіть у крилі, яке було поранене шипом троянди. Точно! Крило... Бетсі поглянула на своє крило і її зіниці збільшилися від здивування. Крило було не чорне, а біле. Біле!