Розділ 5. Кажанка

Розділ 5. Кажанка

«– Бетсі, дівчинко, відгукнись! З тобою все добре?» – відбивався у думках тривожний голос Даніеля, який картав себе, що відпустив саму маленьку кажанку.

«– От не даси нормально виспатися!» – навмисно відповіла Бетсі, бо не хотіла, аби він відчув їх пригнічений стан. Вона швидко підвелася та оглянула все довкола. З розташування сонця вона зрозуміла, що обід вже давно минув та карета рухається. Вона почула голоси у карету та кілька разів чоловічий голос назвав ім’я Аїда. З того кажанка зробила висновок, що вона на правильному шляху та трохи заспокоїлася, бо точно не вибачила б собі, якби проспала принцесу. Знайти її у чужому королівстві не знаючи її зовнішності та місця перебування, це ще та задачка.

«– Та скільки вже можна спати? – обурився Даніель. – Хоч би відповіла щось, я ж хвилююся. То як принцеса?»

«– То так і скажи, що це ти мене будив не тому, що хвилювався, а тому, що хотів дізнатися про принцесу.» – образилася Бетсі.

«– Ні, я за тебе хвилювався і хотів запитати, чи у неї яйце?» – поцікавився Даніель і не став далі розпитувати про Аїду, бо почув нотки ревнощів у голосі Бетсі.

«– А де ще йому бути?!» – відповіла Бетсі. Вона не знала, де яйце, але не хотіла зізнаватися у своїй слабкості.

Даніель почув нотки роздратування у голосі Бетсі та припинив її допитувати. Він хотів втілити свій план. Після того як він перетнув кордон драконячого королівства, то вирішив спуститися на землю та обернутися на людину. Даніель одягнув чоловічий одяг, який дістав зі скрині. У людській подобі скриня з речами виявилася надто важкою. Він вирішив пройтися до найближчого селища та найняти віз, щоб відвезти скриню з речами у місто. Даніель радів, що з Бетсі все гаразд та вона дізнається інформацію щодо яйця.

Поки Даніель був зайнятий справами, Бетсі вирішила поглянути на принцесу зблизька. Карета мала великі вікна і Бетсі досить легко змогла зачепитися своїми лапками за край даху та повисла головою донизу.

Як би не цікавила кажанку Аїда, але коли Бетсі заглянула у карету, її очі одразу ж вп’ялися у Люмео. Привабливий молодик, з чарівною усмішкою та добрими очима одразу ж не просто привернув до себе увагу, а змусив серденько маленької кажанки пришвидшитися.

Бетсі бачила гарних чоловіків. Даніель був ще тим красенем, але той, хто сидів поряд з принцесою, був просто мрією кажанки! Вона одразу ж себе уявила поряд з ним прекрасною дівчиною, а не кажанкою. Ех, як же їй хотілося обернутися на людину! Бетсі відверто заздрила принцесі, бо і Даніель нею цікавиться, і цей красень її смішить своїми жартами. І ніяка вона не гарна, на думку Бетсі. І очі блакитні майже кожна має, і брови тоненькі у дівчат через одну, і волосся густе та надто світле. Міль вона, а не принцеса! І чим тільки Фаламеї сподобалася? Бетсі ревнувала та вже встигла повідомити Даніелю, що принцеса – найзвичайнісінька. Нічого особливого. Бетсі ані слова не сказала про Люмео. Споглядаючи зі свого сховку за парою у кареті, Бетсі не помітила, як карета під’їхала до королівського замку. Відірвавши очі від красунчика, Бетсі озирнулася довкола. Гарний сад з великою кількістю квітів одразу ж приголомшив кажанку. Бетсі спробувала триматися непомітною. Сутінки, які почали опускатися на королівство, якраз були для неї порятунком. Бетсі вилізла зі свого сховку та слідувала за принцесою та її супутником. З розмов, які чула, Бетсі зрозуміла, що принцеса та той красунчик – друзі. Кажанка також бачила, як обережно принцеса тримала яйце та як тепло зустрілася з батьком-королем.

Кажанка зачаїлася у саду серед троянд та переповіла Даніелю про все, що бачила, але жодного слова про красеня Люмео.

Даніель знайшов селянина з возом та вже був на шляху до столиці. Звісно, що то був непростий шлях, адже у кареті принцеси були запряжені найкращі коні, а не одна стара шкапа, але вже що було. Не міг Даніель з’явитися у королівстві в подобі дракона. Ніхто не знав, як відреагують мешканці та король Корнелій.

Тільки на ранок наступного дня Даніель дістався до будинку у столиці, де йому вдалося зняти кімнату. Принц добре заплатив чоловіку, який довіз його, бо він не тільки допоміг з речами, але й всю дорогу розповідав про принцесу. Весь час теревенив, яка вона добра та гарна. Принцу вже й самому кортіло побачити ту принцесу, бо Бетсі описала Аїду зовсім іншою.

Принцеса Аїдонес також не втрачала часу. Коли вона ввечері опинилася у своїй кімнаті, то облаштувала сховок для яйця. Спочатку вона думала покласти драконяче яйце поряд зі страусиним, але хтось зі слуг точно б запримітив, що замість одного там красувалися два яйця. Та й міністр може когось зі своїх шпигунів надіслати. Аби не ризикувати, Аїда організувала саморобне гніздо в одній зі своїх шаф. Прикрила все м’яким кольоровим боа та тільки тоді заснула.

Спала Аїда знову неспокійно. Снився їй вже вкотре той самий красунчик. Такий гарний, що від одного погляду паморочилося у голові. Прокинулася Аїда знову дуже невчасно, бо красунчик притиснув я до неї та точно поцілував би, якби вона не прокинулася б. От чого так раптово відкрила очі? Чого, питається?! Невже не могла дочекатися, поки поцілує? Аїда, лиха на себе, спробувала заснути, навіть подушкою накрила голову, але сон не йшов, а від красеня слід простиг. От, гад! Хіба так можна вчиняти з порядною дівчиною?! Поцілував би спочатку, а потім вже й покидатися можна.

Аїда зрозуміла, що не засне та спустилася до тата. Аїдонес соловейком співала татові, що тітонька одужала від ліків, які передав королівський лікар та у селищі вона потрапила на свято. Принцеса переповідала про мешканців селища та про те, що запрошувала дівчат на роль компаньйонки, бо Какотта не виправдала її сподівань та виявилася надто непридатною для цієї ролі.