Розділ 4. КомпаньйонКА

Розділ 4. КомпаньйонКА

У сусідньому королівстві...

– Мамо? Ти тут? Щось сталося? – схвильовано запитав Даніель.

– Нарешті! Нарешті це сталося! – радісно відповіла королева-матір, ледь не пританцьовуючи.

– Що сталося? Чому ти вдома? – не припиняв ставити запитання принц.

– Ти уявляєш? Яйце забрала обрана!

– Не обраний, а обрана? Це була людина? Не дракон? – продовжив Даніель.

– Де ти бачив зараз драконів? Крім нас, напевно, вже й не лишилося нікого, – сумно зітхнула жінка. – А ти знаєш, вона така гарненька і вона – принцеса! – знову радісно вигукнула королева.

– Як принцеса? – не вірив своїм вухам Даніель. – Принцеса вкрала драконяче яйце? Сама? Це щось з області фантастики, – скептично мовив Даніель та склав руки на грудях.

«– Ти б порадів за матір, а не допит їй влаштовував!» – почув у думках голос Бетсі Даніель та закотив очі. От завжди вона зі своїми повчаннями. І як він жив раніше без неї? Як? Як? Спокійно, але нудно. Бетсі точно додала барв у його надто прісне, правильне та розмірене життя.

Бетсі була кажанчиком, який з’явився на світ, коли відбулось перше обернення Даніель на дракона. Як правило, коли з’являвся на світ дракон, народжувався і його охоронець. Вважалося, що чим сильніший охоронець, тим слабший дракон і навпаки: чим тендітніший охоронець, тим сильніший дракон. Між Даніелем та Бетсі був міцний зв’язок та вони могли спілкуватися ментально, щоб їх ніхто не чув, не вимовляючи вголос жодного слова.

Принц пишався, що його охоронцем була мила кажан, бо тривалий час ніхто не вірив, що він взагалі обернеться на дракона. Його численні сестри з’явилися на світ драконицями. Він був єдиним братом серед сестер. І це було нестерпно! Дев’ять сестер! Дев’ять! Здавалося, що він знав про дівчачі проблеми все, бо сестри не те що не соромилися обговорювати дівчачі питання перед братом, а ще й поради питали! Як же він... Бісився! Але любив сестер. У сестер також були їх тварини-охоронці. Деякі з них, на щастя, набули людської подоби, бо тримати у палаці ведмедя, лева, носорога та броненосця, було не зовсім зручно.

До того ж їх родина приховувала від усіх, що вони – дракони. Вони змушені були брехати прислузі та мешканцям їх королівства, бо досі вірили у легенду про Зачаровані серця та намагалися діяти за пророцтвом, яке передавалося із покоління в покоління.

У пророцтві, що залишив нащадок чаклуна, якого вигнали з його рідної землі, було написано:

«Час єднання та щасливого життя драконів і людей настане, коли нащадки роду драконів, Діонеас та Лідане, нарешті зустрінуться та об’єднаються заради спільної мети, коли з’явиться біла дракониця, а її сльози зцілять рани чорного дракона, коли кохання виявиться сильнішим за прокляття та змусить битися разом зачаровані серця».

Пророцтво було написано так заплутано та незрозуміло, що дракони зверталися до різноманітних тлумачів, вчених, чаклунів, які б змогли допомогти розібратися зі значенням.

Одному вченому вдалося таки розшифрувати деякі уривки зі старовинних книг і він сказав, що на землю драконів має прийти обрана людина та взяти собі представника драконячого роду, щоб піклуватися про нього та любити. Усі зрозуміли, що необхідно видати заміж якусь з дочок-дракониць за людину. Але охочих поріднитися з драконами було мало. Дракони вимирали, бо не могли скласти пару людям, за яких йшли без кохання, а через обов’язок перед родом. Нащадки у таких шлюбах народжувалися слабкими і часто втрачали свою драконячу сутність. Родові Даніеля пощастило, бо у їх родині, через гіркий досвід з Діонеас та Лідане, завжди цінували щире кохання.

Коли батьки Даніеля геть розчарувалися та впали у розпач, старий вчений знайшов ще важливу приписку. Він не побачив цей допис раніше, бо він був зроблений на папері не простим чорнилом, а таким, яке проявилося через тепло. Вчений виявив текст, коли схопив усі папери і хотів кинути у вогнище, але зупинився, бо побачив напис, який раніше був для нього таємницею.

«Яйце дракониці візьме обрана людина, яка зможе розрізнити його серед десятків інших та захистити, навіть ціною свого життя.»

З того часу, дракониця з відкладеним яйцем перебувала до появи драконеня поряд з озером, яке було близько до кордону з іншим королівством, бо цього вимагало пророцтво.

Були зловмисники, які намагалися поцупити яйце, але з гнізда брали не драконяче яйце, а інші. Дракониця моментально спалювала такого нахабу своїм вогнем. Через деякий час охочих вкрасти яйце не стало. А вчора вранці, дракониця прокинулася від дивного аромату, який змусив її прокинутися. Вона відчула, що зараз має статися дещо неймовірне. Коли вона пішла у воду, то периферійним зором бачила двох злодюжок, але її радості не було меж, коли один з них безпомилково взяв її яйце. І не просто взяв, а зробив це дуже бережно і поцілував яйце.

Дракониця була щасливою, але материнське серце вимагало дізнатися, що ж буде з яйцем далі. Вона увесь шлях, який долали подорожні, летіла над ними, поки вони йшли пішки та їхали у катері. Яким же було її здивування, коли вона побачила, що тим злодюжкою виявився не чоловік, а дівчина. Але її здивування було ще більшим, коли дракониця дізналася, що та дівчина – принцеса.

– Я була дуже здивована, коли побачила, що подорожні вийшли з карети та що злодюжка, який поцупив яйце, виявився дівчиною. Наступного дня, я обернулася та у людській подобі завітала на свято, – розповідала королева Фаламея. – Виявилося, що до селища завітала принцеса та мешканці влаштували свято на її честь. Вона танцювала з людьми і мені вдалося підійти до дівчини дуже близько. Дівчина дуже мила. А знаєш, що найголовніше?