Розділ 9

Ліза міцніше стиснула кулон.
— Хто?
Відповіді не було.
Раптом між деревами знову промайнуло світло.
Остап-вовченя загарчав і став перед Лізою.
— Не хвилюйся, — сказала Ліза. — Ми разом.
Із-за дерев повільно вийшла людина.
Це був чоловік у довгому темному плащі. Він зупинився на краю галявини й уважно подивився на Лізу.
Сірий одразу насторожився.
— Я знаю тебе…
Чоловік посміхнувся.
— А я знаю тебе, Сірий.
Луна здивовано підняла голову.
— Хто ти?
Чоловік подивився на Лізу.
— Мене звати Арсен.
Ліза зробила крок уперед.
— Навіщо ти прийшов?
Арсен перевів погляд на кулон.
— Через нього.
Ліза прикрила кулон рукою.
— Ти хочеш забрати його?
— Ні, — спокійно відповів Арсен. — Я хочу переконатися, що він справді обрав тебе.
— А чому це тебе так хвилює?
Арсен на мить замовк.
— Бо я знав твою прабабусю.
Ліза здивовано подивилася на нього.
— Ти знав її?
— Так. І саме вона попросила мене одного дня повернутися до лісу, коли з'явиться наступна захисниця.
Ліза не могла повірити своїм вухам.
— То ти знав, що я прийду?
— Я знав, що колись кулон обере нову захисницю. Але не знав, ким вона буде.
Сануе засвітилася.
— Він говорить правду.
Остап знову перетворився на хлопчика.
— Тоді чому ти ховався від нас?
Арсен подивився на нього.
— Я хотів спочатку перевірити, чи справді Ліза готова.
Ліза насупилася.
— А якщо я не готова?
Арсен усміхнувся.
— Тоді ліс ніколи не дозволив би тобі знайти Серце лісу.
Він зробив крок назад.
— Але тепер я бачу, що вибір зроблено.
— І що тепер? — запитала Ліза.
Арсен подивився кудись углиб лісу.
— Тепер тобі потрібно дізнатися останню таємницю своєї прабабусі.
Ліза здивовано запитала:
— Яку?
Арсен усміхнувся.
— Вона залишила для тебе дещо ще.
І перш ніж Ліза встигла щось відповісти, Арсен розвернувся та пішов у ліс.
— Зачекай! — крикнула Ліза.
Але чоловік уже зник серед дерев.
Остап подивився на Лізу.
— Схоже, наша загадка стала ще більшою.
Ліза торкнулася Сануе.
— Тоді будемо розгадувати її разом.
Квітка засвітилася.
А десь далеко в лісі почувся тихий голос:
— Шукай старий дуб…